ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"11" червня 2015 р. м.Київ К/800/50212/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді Гончар Л.Я.,
Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Бродівському районі Львівської області, третя особа: ОСОБА_3, про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову допомогу та щомісячні страхові виплати,-
ВСТАНОВИВ:
У січні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Бродівському районі Львівської області в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 25 лютого 2011 року, просив визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо відмови у страхових виплатах та наданні соціальних послуг; зобов'язати нарахувати та виплатити на його користь одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності у розмірі, встановленому на момент втрати працездатності; зобов'язати нарахувати та виплачувати на його користь суму щомісячних страхових виплат в розмірі, встановленому чинним законодавством, починаючи з дня втрати працездатності.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про безпідставну відмову відповідача у проведенні страхових виплат та порушення норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 11 лютого 2011 року до справи залучено ОСОБА_3, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Постановою Бродівського районного суду Львівської області від 21 березня 2011 року позов задоволено частково; визнано незаконною бездіяльність Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Бродівському районі Львівської області щодо не розгляду заяви ОСОБА_2 від 19 березня 2010 року про призначення страхових виплат та одноразової допомоги в разі стійкої втрати працездатності; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності у розмірі встановленому на момент втрати працездатності; зобов'язано відповідача нарахувати та виплачувати на користь позивача суми щомісячних страхових виплат в розмірі, встановленому чинним законодавством, починаючи з дня звернення з заявою від 19 березня 2010 року.
При винесенні рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із порушення відповідачем при розгляді заяви позивача від 19 березня 2010 року вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та неправомірності відмови у призначені позивачу страхових виплат.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року задоволено апеляційну скаргу Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Бродівському районі Львівської області; постанову Бродівського районного суду Львівської області від 21 березня 2011 року скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване правомірністю дій відповідача та відсутності підстав для здійснення позивачу виплат допомоги в разі стійкої втрати працездатності та страхових виплат відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року, постанову Бродівського районного суду Львівської області від 21 березня 2011 року залишити в силі.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судами встановлено, що 19 березня 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Бродівському районі Львівської області із заявою про призначення йому страхових виплат та одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності, до якої долучив копію вироку Бродівського районного суду Львівської області від 17 грудня 2008 року про визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.172 КК України.
Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Бродівському районі Львівської області листом від 19 березня 2010 року за №43 повідомила позивача про те, що постановою відділення від 24 травня 2007 року йому вже відмовлено у призначенні страхових виплат. Крім того, зазначено, що згідно вироку Бродівського районного суду Львівської області від 17 грудня 2008 року про визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину та відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди судом не встановлювався факт працевлаштування останнього.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-XIV) відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку).
Відповідно до ст.2 Закону № 1105-XIV (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності. Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (ст.6 Закону № 1105-XIV).
Відповідно до п.1 ст.8 Закону № 1105-XIV обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту).
Згідно ч.2 ст.13 Закону № 1105-XIV страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Нещасний випадок, відповідно до ст.14 Закону № 1105-XIV, це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.
Як встановлено судами та вбачається із матеріалів справи, 22 вересня 2006 року ОСОБА_4, виконуючи роботи в цеху з виготовлення макаронних виробів фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 отримав каліцтво. Вважаючи себе потерпілим на виробництві позивач звернувся до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України із заявою про виплату одноразової допомоги та призначення страхових виплат у зв'язку із стійкою втратою працездатності.
Сервіси для юристів