ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 140/6737/22
касаційне провадження № К/990/23863/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Виробничо-комерційного приватного підприємства «Агропромтехцентр» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 (суддя Димарчук Т.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2023 (головуючий суддя Кушнерик М.П., судді Курилець А.Р., Мікула О.І.) у справі за позовом Виробничо-комерційного приватного підприємства «Агропромтехцентр» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Виробничо-комерційне приватне підприємство «Агропромтехцентр» (далі - Підприємство, позивач, платник) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.06.2022 № 0016360703 (форма В1), №0016380703 (форма В4).
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на безпідставність висновків контролюючого органу про завищення ним суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2021 року на 8014,00 грн з підстав хибності висновків контролюючого органу про придбання платником дизельного палива в кількості 1655 л на суму 37927,14 грн, газу нафтового скрапленого в кількості 140 л газу на суму 2144,34 грн, які не використовувались в його господарській діяльності та оподатковуваних операціях платника. Позивач зазначає, що наданими доказами підтверджується, що усе паливо було використано ним для заправлення власних та орендованих автомобілів, які використовувалися Підприємством у власній господарській діяльності. Також, позивач посилається на те, що Підприємством надано до перевірки накази про закріплення водіїв і працівників за транспортними засобами та наказ про введення в експлуатацію основних засобів від 14.05.2021.
Крім того, позивач послався на необґрунтованість висновків контролюючого органу про завищення платником від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в сумі 609419,00 грн та вважає хибними твердження відповідача про завищення Підприємством податкового кредиту на суму 609419,00 грн, що призвело до завищення на цю суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. Зазначає, що з висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, слідує, що на формування від`ємного значення показника в декларації з податку на додану вартість за листопад 2021 року вплинуло здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг на митній території України за період липень-листопад 2021 року, оскільки показник з від`ємним значенням податку на додану вартість наявний безперервно з липня по листопад 2021 року, а тому цей період підлягав перевірці.
Позивач зауважує, що на запити податкового органу про надання первинних документів за період з липня по жовтень 2021 року, він надав відповідачу документи за період з вересня по жовтень 2021 року, водночас, документи за період з липня по вересень 2021 року позивач не надав, оскільки за цей період податковий орган провів три камеральні перевірки, якими підтвердив правомірність формування суми від`ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 609419,00 грн і контролюючим органом не було виявлено жодних порушень податкового законодавства з боку позивача. Вважає, що у контролюючого органу не було підстав для проведення повторної перевірки декларування податку на додану вартість за період липень-вересень 2021 року, оскільки даний період був охоплений попередніми камеральними перевірками платника податків.
Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 26.12.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2023, у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень. Суди погодилися із висновками контролюючого органу про порушення платником вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, абзацу «г» пункту 198.5 статті 198, абзацу «б» пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), внаслідок чого платником занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за листопад 2021 року на суму 8014,00 грн, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на суму 8014,00 грн, з підстав придбання позивачем дизельного палива та газу нафтового скрапленого, які не використовувались в оподатковуваних операціях платника та належать до операцій, що не є господарською діяльністю платника податку дизельного палива в кількості 1655 л на суму 37927,14 грн (крім того ПДВ 7585,43 грн) та газу нафтового скрапленого в кількості 140 л на суму 2144,34 грн (крім того ПДВ 428,87 грн).
Також, суди першої та апеляційної інстанцій погодилися з висновками контролюючого органу про завищення платником податкового кредиту на суму 609419,00 грн, що призвело до завищення на цю суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, оскільки платником під час проведення перевірки не було надано документи на підтвердження правомірності відображення податкового кредиту з податку на додану вартість за період липень-листопад 2021 року по господарських операціях з придбання Підприємством дизельного палива та газу нафтового скрапленого і подальшого їх використання у власній господарській діяльності.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати і направити справу на новий судовий розгляд (з урахуванням письмових пояснень).
Підставами касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій скаржник визначив пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), які передбачають, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Позивач посилається на відсутність висновку Верховного Суду з питань застосування абзацу 2 пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у правовідносинах, коли документальні перевірки проводяться після камеральних перевірок з тих самих питань і за цей самий період. Скаржник вважає, що виходячи зі змісту положень наведеної норми права, ця норма застосовувана у випадках, коли документальні перевірки проводяться після будь-яких перевірок з тих самих питань і за цей самий період, а не тільки документальних.
Також, як на підставу касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій у цій справі, скаржник посилається на положення пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, яке передбачає, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
На обґрунтування цієї підстави позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази. Скаржник вважає, що суди залишили поза увагою його доводи стосовно того, що платник надав контролюючому органу первинні документи за період з вересня по жовтень 2021 року, а документи з липня по вересень 2021 року позивач не надав з тих підстав, що за цей період вже були проведені камеральні перевірки і сума 609419 грн була підтверджена результатами трьох камеральних перевірок, за липень, серпень і вересень 2021 року, та в податковій декларації за листопад 2021 року, зокрема, в додатках №2, №3 до неї, відсутні показники декларацій за липень, серпень і вересень 2021 року.
Позивач доводить, що суди попередніх інстанцій не дослідили: долучені до матеріалів справи первинні документи, які підтверджують, що усе придбане Підприємством паливо було використано у його господарській діяльності для заправлення власних та орендованих автотранспортних засобів, які використовувалися у господарській діяльності платника; декларації з податку на додану вартість за вересень, жовтень і листопад 2021 року; первинні бухгалтерські документи, що підтверджують формування показників декларацій за липень, серпень і вересень 2021 року; результати камеральних перевірок за період з липня по вересень 2021 року, якими встановлено відсутність податкових порушень, і саме за цей період позивачу було нараховано податкові зобов`язання під час перевірки іншого періоду; додатки №2, №3, які є невід`ємною частиною податкової декларації.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.08.2023 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій, просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.02.2026 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 11.02.2026.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом на підставі наказу від 18.01.2022 №79-п проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання ним податкового законодавства при декларуванні за листопад 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 14.02.2022 № 997/07-03/20133772 (далі - акт перевірки), за висновками якого встановлено порушення платником вимог:
пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, абзацу «г» пункту 198.5 статті 198, абзацу «б» пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 ПК України, внаслідок чого платником занижено податкові зобов`язання за листопад 2021 року на суму податку на додану вартість у розмірі 8014,00 грн, що призвело до завищення суми бюджетною відшкодування в сумі 8014,00 грн;
Сервіси для юристів