ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"11" лютого 2016 р. м. Київ К/800/41072/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.
при секретарі судового засідання - Вишняку О.М.
з участю представника позивача - Пономаренко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Профмет»
до відповідача Київської міжрегіональної митниці Міндоходів
про визнання протиправним та скасування рішення, -
В С Т А Н О В И В :
14.01.2014р. до суду з позовом про скасування рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі Митниця) звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Профмет» (далі Товариство). Свої вимоги позивач мотивував тим, що він надав Митниці документи, необхідні для митного оформлення товарів, що надійшли до України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Митницею було витребувано додаткові документи, відмовлено у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про встановлення митної вартості товару із застосуванням резервного методу. Вважаючи дії Митниці такими, що не відповідають чинному законодавству, позивач просив скасувати рішення відповідача.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.02.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014р., позов задоволено.
Не погодившись з судовими рішеннями, Митниця звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. Свої вимоги скаржник обґрунтував помилковістю висновків судів попередніх інстанцій.
У своїх запереченнях позивач вважає судові рішення законними та обґрунтованими.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що позивачем для оформлення товару, поставленого в Україну на підставі зовнішньоекономічного контракту, надано митному органу декларацію митної вартості від 9.09.2013р.
При цьому митна вартість товару була заявлена позивачем за основним методом - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.
Посадовою особою відповідача від декларанта було витребувано додаткові документи для підтвердження заявленої вартості товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту).
На момент митного оформлення декларантом додаткові документи надані не були, а тому Київською міжрегіональною митницею Міндоходів було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 11.09.2013р. із застосуванням другорядного - резервного методу, у зв'язку з чим позивачу було відмовлено у митному оформленні товарів за поданою ним митною декларацією.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Митним Кодексом України, що набув чинності з 1.06.2012р.
Статтею 53 МК України обумовлено, що у разі якщо документи, надані декларантом для підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Додаткові документи, які було витребувано Митницею, входять до переліку, визначеного частиною 3 статті 53 МК України, проте позивачем в повному обсязі вимоги відповідача щодо надання додаткових документів виконано не було.
Відповідно до статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Право митного органу здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України у випадках, коли виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів обумовлено статтею 55 МК України. Аналіз наведених норм, а також положень наказу Мінфіну від 24.05.2012р. N598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.
Сервіси для юристів