ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 лютого 2016 року м. Київ К/800/52723/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Островича С.Е., Кошіля В. В., Степашка О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИЛА:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФО-П ОСОБА_4.) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Кіровському районі) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року в задоволенні позовних вимог ФО-П ОСОБА_4 відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року апеляційну скаргу ФО-П ОСОБА_4 залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року - залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ФО-П ОСОБА_4 подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
ДПІ у Кіровському районі 04.12.2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФО-П ОСОБА_4 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 року по 08.10.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 08.10.2014 року. За результатами перевірки складено акт № 3497/173/НОМЕР_1 від 04.12.2014 року.
Перевіркою встановлено: заниження валового доходу за 2013 р. на загальну суму 267 664,60 грн., у наслідок чого було порушено п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України; безпідставне завищення витрат на загальну суму 176252,66 грн. в порушення п.п. 177.2, 177.4 Податкового кодексу України; заниження податку з доходів фізичних осіб, який було утримано з сукупного доходу у 2013-2014 роках на суму 72566,18 грн. в порушення п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України; в ході перевірки правильності нарахування сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, у розмірі 34,7 %, виявлено відхилення у загальній сумі 153462,45 грн. в порушення п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»; заниження податку на додану вартість за період з 11.11.2013 р. по 08.10.2014 р. на суму 67727,87 грн. в порушення п. 188.1 ст. 188, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 193.1 ст. 193, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України.
На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 22.01.2015 року №0000461702, від 22.01.2015 року. №0000481702, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.01.2015 року. №0000521702.
Відповідно до п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.
Згідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку на доходи фізичних осіб становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).
Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.
Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку 20 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.
Встановлені в абзацах першому - сьомому цього пункту ставки податків не застосовуються додоходів, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієїстатті.
Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно до п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, якіможуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуг зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Сервіси для юристів