ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"11" лютого 2015 р. м. Київ К/800/1217/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у порядку письмового провадження
касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Технотранс 2006»
Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської
області Державної податкової служби
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2012
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2012
у справі № 2а-4708/12/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технотранс 2006"
до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2012, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Технотранс 2006" (надалі - ТОВ "Технотранс 2006") до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (надалі - Харківська ОДПІ) задоволено частково; скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.06.2011 № 0009582340 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 501250 грн., в тому числі за основним платежем 401000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 100250 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивачем не підтверджено використання отриманих від контрагентів маркетингових та консалтингових послуг у своїй господарській діяльності, а тому підстави для включення відповідних сум до валових витрат у позивача відсутні.
Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач і відповідач звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами, у якій позивач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2012 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2012 і ухвали нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, а відповідач - скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2012 в частині задоволених позовних вимог і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2012 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, на підставі частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями Харківської ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Технотранс 2006" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010, валютного законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010, за результатами якої складено відповідний акт №969/234/34446050 від 05.05.2011.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4; п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (надалі - Закон «Про оподаткування прибутку підприємств»), в результаті чого ним занижено на 4454485,00 грн. суми податку на прибуток за 4 квартал 2009 року та завищено на 31770392,00 грн. суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, у тому числі: за 2009 рік на 573726,00 грн., за 2010 рік на 31196666,00 грн.; п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (надалі - Закон «Про податок на додану вартість»), в результаті чого позивачем занижено на 4710335,00 грн. суми податку на додану вартість, у тому числі за травень 2010 року на 4309335,00 грн., за липень 2010 року на 401000,00 грн. та завищено на 3329335,00 грн. суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за квітень 2010 року; п.п.4.2.9 п.4.2 ст. 4, п.п.8.1 ст. 8, п.п. а) п.19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-IV, в результаті чого позивачем не утримано 3983,92 грн. податку з доходів фізичних осіб за грудень 2009 року.
На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 21.06.2011 №0009562340, №0009572340, №0009582340, №0009592340.
Позивач скористався правом адміністративного оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень, за результатами якого, податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ від 21.06.2011 №0009562340 в частині збільшення ТОВ "Технотранс 2006" грошового зобов'язання з податку на прибуток в частині нарахування 1949791,75 грн. штрафних санкцій скасовано, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення від 21.06.2011 №0009562340, №0009572340, №0009582340 залишено без змін.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Технотранс 2006» на підставі договорів купівлі-продажу цінних паперів від 12.04.2010 № АФК-2010-10Б та від 16.04.2010 № АФК-2010-12Б реалізувало через повіреного - ТОВ "Автомобільна фондова компанія" векселі номінальною вартістю 10000000,00 грн., за договірною вартістю 9650000,00 грн. Емітент зазначених векселів - ТОВ «АІС-моторс».
Постановою Господарського суду Харківської області від 15.02.2010 ТОВ "АІС-моторс" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02. 2006 № 3480-IV (надалі - Закон № 3480-IV), боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться, зокрема, і векселі.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 № 2374-III (надалі - Закон № 2374-ІІІ), законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (надалі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.
Згідно зі статтею 43 Уніфікованого закону, держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб: при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений; навіть до настання строку платежу: (1) якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт; (2) у разі банкрутства трасата, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судовим рішенням, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно; (3) у разі банкрутства трасанта за векселем, що не підлягає акцепту.
Сервіси для юристів