ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 520/4343/25
адміністративне провадження № К/990/36905/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
за участю секретаря судового засідання Носенко Л.О.,
представника позивача Грінцова О.В.,
представника відповідача Саєнко Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з трансляцією в мережі Інтернет касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2025 року (головуючий суддя Калиновський В.А., судді Русанова В.Б., Бегунц А.О.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У лютому 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 червня 2023 року №6414947-2418-2023-UA63140150000093944, яким визначено суму податкового зобов`язання з земельного податку за податковий період 2023 рік, щодо земельної ділянки загальною площею 50,0000 га, Кадастровий номер: 6325483400:02:000:0730 у сумі 80592,50 грн, від 31 серпня 2023 року №305843-2418-2029-UA63140150000093944, яким визначено суму податкового зобов`язання з земельного податку за податковий період 2023 рік, щодо земельної ділянки загальною площею 50,0000 га, Кадастровий номер: 6325483400:02:000:0730 у сумі 80592,50 грн, від 10 червня 2024 року №6830812-2418-2029-UA63140150000093944, яким визначено суму податкового зобов`язання з земельного податку за податковий період 2024 рік, щодо земельної ділянки загальною площею 50,0000 га, Кадастровий номер: 6325483400:02:000:0730 у сумі 95458 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки земельна ділянка фактично перебуває у користуванні Селянського господарства "Колос", а фізична особа, яка її отримала з цільовим призначенням "для ведення селянського (фермерського) господарства", здійснює на ній діяльність не особисто, а через створену ним юридичну особу, відповідно земельний податок підлягає сплаті фактичним землекористувачем - фермерським господарством, до якого перейшли права й обов`язки землекористувача.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 5 травня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2566,43 грн.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2025 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено постанову, якою позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 червня 2023 року №6414947-2418-2023-UA63140150000093944 та від 31 серпня 2023 року №305843-2418-2029-UA63140150000093944 залишено без розгляду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
У касаційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 5 травня 2025 року залишити в силі.
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2025 року. Витребувано з Харківського окружного адміністративного суду справу.
Підставами для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судового рішення, зазначеного у частині першій статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та на те, що у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права (пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Зокрема позивач у скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції проігнорував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у низці постанов (зокрема у справах: №179/1043/16-ц від 23 червня 2020 року, № 615/2197/15-ц від 20 березня 2019 року, №320/5724/17 від 1 квітня 2020 року), яка однозначно встановлює, що з моменту державної реєстрації фермерського господарства як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою, наданою засновнику для ведення такого господарства, автоматично переходить до цього господарства. Фактичним землекористувачем та суб`єктом господарювання є юридична особа - ФГ «Колос» (ЄДРПОУ 23010188), яка є відповідальним суб`єктом для сплати земельного податку.
Нарахування податку на фізичну особу - засновника господарства є неправомірним, оскільки він не використовує ділянку особисто для задоволення власних потреб, а веде на ній сільськогосподарську діяльність виключно через створене селянське (фермерське) господарство. Суд апеляційної інстанції не застосував норми Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» та висновки Великої Палати Верховного Суду, які підлягали застосуванню.
На думку скаржника, з моменту державної реєстрації фермерського господарства як юридичної особи, право постійного користування земельною ділянкою, наданою засновнику для ведення такого господарства, автоматично переходить до цього фермерського господарства.
Вказане підтверджується судовою практикою, зокрема, позицією Великої Палати Верховного Суду, яка зазначила, що після державної реєстрації фермерського господарства саме воно як суб`єкт підприємницької діяльності може використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням. Отже, право постійного користування земельною ділянкою переходить від засновника до фермерського господарства автоматично з моменту його державної реєстрації.
Таким чином, відсутність окремої перереєстрації права постійного користування земельною ділянкою з фізичної особи на фермерське господарство не впливає на законність використання цієї ділянки фермерським господарством, оскільки право користування вже перейшло до нього в силу закону.
Як викладено у пункті 23 постанови Великої Палати Верховного суду від 23 червня 2020 року у справі №179/1043/16-ц (на яку посилається Відповідач), предметом позову якого слугувало про визнання у порядку спадкування прав засновника селянського (фермерського) господарства та права постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення такого господарства, з моменту створення селянського (фермерського) господарства відбулася фактична заміна постійного землекористувача, і обов`язки останнього перейшли до селянського (фермерського) господарства з дня його державної реєстрації.
В цьому ж пункті Великою Палатою Верховного суду також зазначено, що державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства за його засновником не змінює вказаний висновок, оскільки після державної реєстрації такого господарства саме воно як суб`єкт підприємницької діяльності могло використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто бути постійним користувачем. Відповідно з часу державної реєстрації цього господарства воно повноважне зареєструвати за собою право постійного користування земельною ділянкою, яку раніше для ведення селянського (фермерського) господарства отримав його засновник.
Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 10 квітня 2019 року (пункти 23-29) й ухвалі від 13 листопада 2019 року (пункти 17-18) у справі № 275/82/18, а також у постанові від 1 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (пункти 6.24-6.29) щодо належності права на продовження договірних відносин з користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства саме такому господарству, а не його засновникові.
Сервіси для юристів