ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
іменем України
10 червня 2016 року м. Київ справа № 800/274/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Смоковича М. І.,
суддів: Горбатюка С. А., Сороки М. О., Стрелець Т. Г., Чумаченко Т.А.,
секретар судового засідання: Гулова О.І.,
за участю представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача: Ліходій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 (далі також - позивач) до Вищої ради юстиції (далі також - відповідач, ВРЮ) про визнання незаконним і скасування рішення,
в с т а н о в и в :
У травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України (далі - Суд) з позовом, в якому просить визнати незаконним і скасувати рішення Вищої ради юстиції від 31 березня 2016 року № 709/0/15-16 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з посад суддів Апеляційного суду міста Києва у зв'язку з порушенням присяги судді (далі також - Рішення від 31 березня 2016 року, Рішення).
Відповідач прийняв таке Рішення у зв'язку з неналежним ставленням суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до службових обов'язків під час перегляду в апеляційному порядку ухвал слідчих суддів про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваних у зв'язку з їх участю в масових акціях протесту, яке полягає у порушеннях законодавства, що порочать звання судді, викликають сумнів у їх об'єктивності, безсторонності та неупередженості, свідчать про несумлінне виконання своїх службових обов'язків, принижують авторитет судової влади і є підставою для внесення подання про звільнення з посади за порушення присяги.
Позивач вважає таке Рішення відповідача незаконним та просить його скасувати з посиланням на таке:
відповідач всупереч вимогам законодавства не прийняв ухвалу про залишення без розгляду висновку Тимчасової спеціальної комісії (далі також - ТСК) № 57/02-15 від 10 червня 2015 року з мотивів неналежності заяв, які стали підставою для перевірки;
відповідач не вирішив питання про застосування строків, у межах яких до судді можуть бути застосовані наслідки дисциплінарних справ;
позивач під час прийняття судових рішень реалізував свої дискреційні повноваження, за які згідно з нормами міжнародного та національного права не може бути притягнуто до відповідальності;
Вища рада юстиції не довела наявність у позивача умислу чи грубої недбалості, що є основним елементом для встановлення складу такого проступку, як порушення присяги судді;
відповідачем перевищено свої повноваження та всупереч імперативним приписам чинного законодавства здійснено оцінку доказів матеріалів справи та переглянуто судове рішення, що належить виключно до компетенції судів вищої інстанції, а не органів, що здійснюють дисциплінарне провадження;
відповідач не дотримав принцип індивідуальної юридичної відповідальності;
відповідач не врахував, що законодавством не передбачено перевірку рішень судді апеляційного суду, а лише суду першої інстанції.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала та просила у його задоволенні відмовити.
На обґрунтування позову представники позивача ОСОБА_9 та ОСОБА_1 пояснили, що ОСОБА_4 працює на посаді судді Апеляційного суду міста Києва. У складі колегій суддів апеляційного суду міста Києва до яких він входив було розглянуто сімнадцять справ, за наслідками розгляду яких прийнято рішення про залишення без змін ухвал слідчих суддів першої інстанції про обрання запобіжних заходів підозрюваним у вигляді тримання під вартою. У кожному конкретному випадку колегія суддів проявляла індивідуальний підхід до вирішення апеляційної скарги, приймала рішення відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) виходячи з конкретних обставин кримінального провадження, яке на той час перебувало в органах досудового розслідування. Рішення слідчих суддів про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які були предметом перевірки апеляційного суду, ґрунтувалися на вимогах закону, були вмотивованими та передбачали встановлені кримінально-процесуальним законодавством підстави для його обрання і відповідали його законній меті. Суддя не може відповідати за рішення, які були прийняті відповідно до норм діючого законодавства та за наявності для цього законних підстав. Також представник позивача пояснила, що відповідач, всупереч вимогам законодавства, не прийняв ухвалу про залишення без розгляду висновку Тимчасової спеціальної комісії від 10 червня 2015 року № 57/02-15, оскільки підставою для внесення цього висновку стали заяви, подані поза межами своїх повноважень та без достатніх підстав, що порушує принцип незалежності суддів. Відповідач не вирішив питання про застосування строків, у межах яких до судді можуть бути застосовані наслідки дисциплінарних справ, чим порушив право позивача на справедливий та неупереджений розгляд справи. Позивач під час прийняття рішення реалізував свої дискреційні повноваження, за які згідно з нормами міжнародного та національного права не може бути притягнуто до відповідальності. Приймаючи рішення, яке є предметом спору у цій справи, Вища рада юстиції не довела наявність у позивача умислу чи грубої недбалості, що є основним елементом для встановлення складу такого проступку, як порушення присяги суддів. Відповідачем перевищено свої повноваження та всупереч імперативним приписам чинного законодавства здійснено оцінку доказів матеріалів справи та переглянуто судове рішення, що належить виключно до компетенції судів вищих інстанцій, а не органів, що здійснюють дисциплінарне провадження. Відповідачем не дотримано індивідуальної юридичної відповідальності, що призвело до упередженого та необ'єктивного розгляду справи позивача. Вважає, що позивач ОСОБА_4 не порушував присягу.
Представник відповідача ОСОБА_3 в запереченнях на позов пояснила, що за наслідками розгляду матеріалів дисциплінарної справи, відкритої за висновком ТСК від 10 червня 2015 року, Вища рада юстиції погодилася з висновком ТСК, що судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не забезпечили повного і всебічного дослідження всіх обставин, постановили необґрунтовані судові рішення, що не відповідають нормам КПК України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практиці Європейського суду з прав людини та свідчать про порушення останніми присяги судді. Представник Вищої ради юстиції вважає, що допущені суддями порушення закону свідчать про необ'єктивний та упереджений розгляд справ, порочать звання судді, що є порушенням присяги судді і, як наслідок, підставою для внесення подання про звільнення суддів із займаних посад.
При прийнятті рішення від 31 березня 2016 року № 709/0/15-16 стосовно судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_4 ВРЮ були враховані характеристика судді, в тому числі і щодо відсутності раніше накладених дисциплінарних стягнень, та показники його роботи.
Виходячи з вимог до форми та змісту заяви про проведення спеціальної перевірки стосовно судді, на думку представника Вищої ради юстиції, ТСК не припустилася порушень порядку проведення спеціальної перевірки за заявою заступника Генерального прокурора України та експерта Всеукраїнського благодійного фонду «Українська правнича фундація» Берко С.Т. та під час прийняття за наслідками проведення перевірки висновку від 10 червня 2015 року.
При прийнятті оскаржуваного Рішення Вища рада юстиції правильно застосувала трирічний строк давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, визначений у частині четвертій статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд».
Сервіси для юристів