ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"10" лютого 2016 р. м. Київ К/9991/18340/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючого,
Ємельянової В.І.
Загороднього А.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційними скаргами Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України на по-станову Донецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, апеляційного суду Донецької області про перерахунок та стягнення заробітної плати,
в с т а н о в и л а :
У грудні 2010 року позивач звернулася в суд з вказаним адміністративним позовом й зазначала, що в порушення вимог законодавства їй як судді апеляційного суду Донецької області з 01 червня по 10 листопада 2010 року не в повному обсязі виплачувалась заробітна плата та грошове утримання, у зв'язку з чим просила суд поновити порушене право на належне матеріальне забезпечення.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року позов задоволено частково:
визнано неправомірною бездіяльність апеляційного суду Донецької області щодо непроведення розрахунку заробітної плати з 01 червня по 10 листопада 2010 року з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03 вересня 2005 року, в редакції станом на 31 грудня 2005 року, та неподання до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу із зазначенням розміру заробітної плати виходячи із 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент проведення виплат;
визнано неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та щомісячного довічного грошового утримання з 01 червня по 10 листопада 2010 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент проведення виплат;
визнано неправомірною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо не-прийняття заходів з повного фінансування заробітної плати та щомісячного довічного грошового утримання з 01 червня по 10 листопада 2010 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент проведення виплат;
зобов'язано апеляційний суд Донецької області провести перерахунок з 01 червня по 10 листопада 2010 року заробітної плати та щомісячного довічного грошового утримання, визначивши розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент проведення виплат, після перерахунку здійснити виплату недоплачених сум з утриманням обов'язкових податків та зборів;
зобов'язано Міністерство фінансів України профінансувати вказані виплати;
зобов'язано Державну судову адміністрацію України виділити апеляційному суду Донецької області з єдиного рахунку Державного бюджету України № 35213015004024, відкритому у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати з 01 червня по 10 листопада 2010 року заробітної плати та щомісячного довічного грошового утримання, обчислених з урахуванням посадового окладу, виходячи з 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент проведення виплат;
у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року рішення суду першої інстанції змінено та в абзацах 2, 3, 4, 5, 7 резолютивної частини судового рішення замінено слова « 9,5 мінімальних заробітних плат» словами « 11 мінімальних заробітних плат». У решті судове рішення залишено без змін.
У касаційних скаргах Міністерство фінансів України та Державна судова адміністрація України, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просили скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 09 липня 1989 року по 10 листопада 2010 року працювала на посаді судді апеляційного суду Донецької області.
Постановою Верховної Ради України від 07 жовтня 2010 року № 2596-ІV позивача звільнено з посади у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з того, що позивач мала право на отримання заробітної плати та довічного грошового утримання у відповідності зі статтями 43, 44 Закону України «Про статус суддів» та постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» з часу набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року у справі №2/174, тобто з 19 серпня 2009 року, з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати.
Змінюючи рішення окружного суду апеляційний суд виходив з того, що посадовий оклад позивача складав 11 розмірів мінімальних заробітних плат.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону України «Про статус суддів» заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Частиною другою статті 44 Закону України «Про статус суддів» в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. Недотримання цього принципу є порушенням конституційного права суддів на отримання заробітної плати не нижче від визначеної законом та порушенням конституційних гарантій щодо незалежності та недоторканності суддів.
Сервіси для юристів