ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 лютого 2016 року м. Київ К/800/37003/15
Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Моторного О.А., Приходько І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2015 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2015 року
у справі № 826/6976/15
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Геналвс» (далі - позивач, ТОВ «Геналвс»)
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві)
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Геналвс» звернулось у квітні 2015 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності щодо не виконання зобов'язання за договором від 02.12.2014 року № 021220141 про визнання електронних документів, визнання протиправною бездіяльності щодо не реєстрації податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5) та реєстром виданих та отриманих податкових накладних за звітній податковий період, зобов'язання зареєструвати податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5) та реєстром виданих та отриманих податкових накладних за звітній податковий період днем їх фактичного подання та внести її показники до інформаційної системи «Податковий блок».
Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2015 року, позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо не виконання зобов'язання за договором від 02.12.2014 року № 021220141 про визнання електронних документів; визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо не реєстрації податкової декларації ТОВ «Геналвс» з податку на додану вартість за січень 2015 року з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5) та реєстром виданих та отриманих податкових накладних за звітній податковий період; зобов'язано ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві зареєструвати податкову декларацію ТОВ «Геналвс» з податку на додану вартість за січень 2015 року з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5) та реєстром виданих та отриманих податкових накладних за звітній податковий період днем їх фактичного подання. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вважає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Геналвс» 19.02.2015 року та 20.02.2015 року засобами електронного зв'язку в електронній формі було подано до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію із податку на додану вартість за січень 2015 року, разом з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток № 5) та реєстром виданих та отриманих податкових накладних за звітний період.
Між тим, контролюючим органом, відповідно до квитанції № 1, не прийнято подані документи підприємства, оскільки виявлені помилки, а саме: для платника заборонено прийом звітності по електронній пошті. Можливо відсутній договір з Державною фіскальною службою України.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у визнанні декларації за квітень 2014 року, поданої ТОВ «ЦУМ», податковою звітністю, також вважали обґрунтованими позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача внести зміни до особового рахунку позивача, відобразивши в обліковій картці особового рахунку відповідні дані, які містяться у поданій позивачем звітності.
Колегія суддів частково погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.
Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог, беручи до уваги наступне.
Відповідно до п. 49.1 та п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Відповідно до п. 48.3 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві укладено договір про визнання електронних документів № 021220141 від 02.12.2014 року, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу (підпункту 1 пункту 1 договору).
Також, судами було встановлено, що належних доказів розірвання та/або припинення вказаного договору № 021220141 від 02.12.2014 року на момент подання засобами електронного зв'язку податкової декларації із податку на додану вартість за січень 2015 року з відповідними додатками до неї, відповідачем до суду не було надано.
Сервіси для юристів