ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"09" грудня 2015 р. м.Київ К/800/10025/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді Заяць В.С.,
Стрелець Т.Г.,
секретар судового засідання - Загородня М.О.,
за участю представників:
відповідача - Заінчковського Д.А.,
третьої особи-1 - Галаса П.В.,
третьої особи-3 - Шелкаєвої Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року у справі за позовом Громадської організації «Український суспільно-правовий рух: Демократія через право» до Кабінету Міністрів України, треті особи - Міністерство соціальної політики України, Міністерство оборони України, Національний банк України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2014 року Громадська організація «Український суспільно-правовий рух: Демократія через право» звернулася з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Міністерство оборони України, Національний банк України, в якому просила:
- визнати бездіяльність відповідача щодо не розробки та не прийняття порядку, який би встановлював процедуру виконання вимог Закону України від 20 травня 2014 року №1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» протиправною;
- зобов'язати відповідача доручити профільним міністерствам розробити порядок, яким передбачити: порядок звернення до підприємців, установ і організацій усіх форм власності, в тому числі банківських установ та фізичних осіб, з метою не нарахування останнім штрафних санкцій, пені за невиконання зобов'язань та процентів по кредитах; обов'язок військових комісаріатів, а також органів що здійснюють облік військовозобов'язаних у місцевостях де відсутні військкомати збирати інформацію про наявність у мобілізованих військовослужбовців кредитних договорів та направляти дану інформацію, з зазначенням дати призиву до Національного Банку України, а останнього направляти дану інформацію до відповідних банківських установ; вичерпний перелік документів, які необхідно подавати до підприємств, установ та організацій, у тому числі банківських, для припинення нарахування штрафних санкцій, пені за невиконання зобов'язань та процентів по кредитах; обов'язок Національного банку України здійснювати контроль за не нарахуванням процентів та штрафних санкцій за кредитними договорами.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про бездіяльність відповідача щодо виконання вимог п.5 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 20 травня 2014 року №1275-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» відносно приведення своїх нормативно-правових актів та забезпечення приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом, розроблення відповідного порядку, який би регулював процедуру звернення громадян до банківських установ для призупинення нарахування відсотків за кредитними договорами мобілізованих військовослужбовців, вирішення питання про призупинення нарахування відсотків за користування кредитними коштами, а також нарахування штрафних санкцій, пені за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, резервістам та військовослужбовцям за час особливого періоду.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року, позовні вимоги Громадської організації «Український суспільно-правовий рух: Демократія через право» задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо належного виконання п.5 розділу ІІ «;Прикінцеві положення» Закону України №1275-VII від 20 травня 2014 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації»; зобов'язано відповідача забезпечити передбачене п.п.3 п.4 Законом України №1275-VII від 20 травня 2014 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» право військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних на не нарахування пені, штрафних санкцій за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами а також проценти, за користування кредитом; зобов'язано відповідача виконати п.5 розділу ІІ «;Прикінцеві положення» Закону України №1275-VII від 20 травня 2014 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації»; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями, Кабінет Міністрів України звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди оскаржуваними рішеннями порушили принцип розподілу влади та безпідставно допустили втручання в дискреційні повноваження Уряду, які передбачені Конституцією та законами України; Уряд в межах своїх повноважень виконує вимоги Закону №1275-VII щодо приведення власних нормативних актів у відповідність з цим законом, надавши відповідні доручення міністрам, керівникам центральних органів виконавчої влади; п.п.3 п.4 Закону №1275-VII підлягає безумовному виконанню особами, на яких поширюється дія цієї статті, тобто виконання вказаної норми не потребує розроблення додаткових нормативних актів для її застосування, крім того, вказана норма регулює банківську діяльність і є частиною банківського законодавства, а тому контроль за її виконанням банками відноситься до компетенції Національного банку України; позивачем не доведено порушення його прав чи інтересів Кабінетом Міністрів України.
Національний банк України у поданих запереченнях зазначає, що законом не передбачено видання Національним банком нормативно-правових актів з питань визначення порядку реалізації законодавчо встановлених пільг; вказує також про надання банкам рекомендацій щодо перегляду умов сплати зобов'язань за кредитними договорами, укладеними з позичальниками - військовослужбовцями, та про надсилання банкам роз'яснень з використання в роботі листа Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142 щодо переліку документів, які підтверджують призив під час мобілізації та проходження військової служби, що надаються позичальниками з метою звільнення від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом; просить вирішити справу відповідно до законодавства України.
Міністерство соціальної політики України у поданому відзиві підтримало касаційну скаргу Кабінету Міністрів України, просить її задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача та третіх осіб, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» (далі Закон № 1275-VII) внесено зміни до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон № 2011-XII), зокрема п.п.3 п.4 Закону № 1275-VII статтю 14 Закону №2011-XII доповнено пунктом 15 такого змісту: «Військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».
Пунктом 5 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України №1275-VII Кабінету Міністрів України доручено у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Задовольняючи частково позовні вимоги та визнаючи протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо належного виконання п.5 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №1275-VII, зобов'язуючи відповідача забезпечити передбачене п.п.3 п.4 Законом №1275-VII право військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних на ненарахування пені, штрафних санкцій та процентів за користування кредитом, а також зобов'язуючи Кабінет Міністрів виконати п.5 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №1275-VII, суди попередніх інстанцій виходили із ненадання відповідачем доказів приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність до Закону №1275-VII, неналежного забезпечення відповідачем виконання міністерствами та державними установи наданих доручень та визначених Законом №1275-VII обов'язків, обізнаності відповідача про факт продовження нарахування підприємствами, установами (в тому числі банківськими), організаціями та фізичними особами штрафних санкцій, пені за невиконання зобов'язань та процентів по кредитах, невиконання покладених законом повноважень щодо забезпечення соціальних та правових гарантій військовослужбовців, в тому числі й відносно звільнення військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних від нарахування пені, штрафних санкцій та процентів за користування кредитом, невжиття належних заходів щодо прийняття порядку виплати компенсації з Державного бюджету України підприємствам, установам, організаціям середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Сервіси для юристів