ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 вересня 2014 року м. Київ справа № 800/345/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Сороки М.О.,
суддів Горбатюка С.А.,
Смоковича М.І.,
Стрелець Т.Г.,
Зайця В.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
24 червня 2014 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Верховної Ради України, у якому просив:
визнати противною бездіяльність Верховної Ради України щодо ненадання роз'яснень вимог частини 2 статті 40 та частини 2 статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати Верховну Раду України надати роз'яснення вимог частини 2 статті 40 та частини 2 статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо врахування заробітної плати (доходу) при перерахунку пенсій, призначеної до набрання чинності цим Законом та визначення коефіцієнта заробітної плати.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29.03.2011 йому була призначена пенсія відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення». 0.1.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у відповідності до норм якого йому було здійснено перерахунок розміру пенсії. Проте, Пенсійним фондом України обмежено розмір його заробітної плати, з якої було раніше обчислено розмір пенсії, застосувавши при цьому частину 2 статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З метою отримання офіційного роз'яснення вимог частини 2 статі 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо врахування заробітної плати при здійсненні перерахунку розміру пенсії та визначення коефіцієнту заробітної плати, 02.04.2014 він звернувся до Верховної Ради України зі скаргою. Вказує на те, що отриманий від апарату Верховної Ради України лист від 29.04.2014 за підписом головного консультанта з повідомленням про те, що його скарга надіслана на розгляд Генеральній прокуратурі Україні, не відповідає змісту вимог вказаної скарги.
У письмовому запереченні проти позову представник Верховної Ради України просить відмовити у задоволенні позову, оскільки до повноважень Верховної Ради України, як законодавчого органу влади, не віднесено надання офіційних роз'яснень положень законів України.
Відповідно до частини 4 статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У зв'язку з тим, що позивачем та відповідачем заявлені клопотання про розгляд справи за їх відсутності, колегія суддів на підставі вказаних вимог вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.
Встановлено, що 02.04.2014 ОСОБА_4 звернувся до Верховної Ради України зі скаргою, у якій просив надати офіційне роз'яснення вимог частини 2 статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо врахування заробітної плати (доходу) при перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, а також статті зазначеного Закону, якою визначається коефіцієнт заробітної плати.
Листом № 09-0757.06.03/38-04.14 від 29.04.2014 відділ з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України за підписом головного консультанта Устименка Л.П. повідомлено позивача про те, що його звернення надіслано на розгляд Генеральній прокуратурі України з проханням повідомити позивача про прийняте рішення. Копію звернення направлено Секретаріату Кабінету Міністрів України.
Не погоджуючись із таким повідомленням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Глава 6 Розділу ІІІ КАС України визначає особливості провадження в адміністративних справ щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, у тому числі предмет оскарження, суб'єктів оскарження, строки розгляду цих справ, а також рішення, яке може приймати Вищий адміністративний суд України за наслідками розгляду цих справ.
Зокрема, згідно з частиною 1 статті 171-1 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; актів Вищої ради юстиції; дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції; рішень, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Частиною 5 статті 171-1 КАС України встановлено, що Вищий адміністративний суд України за наслідками розгляду справи може: визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України незаконним повністю або в окремій його частині; визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправними, зобов'язати Верховну Раду України, Президента України, Вищу раду юстиції, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України вчинити певні дії; застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 162 цього Кодексу.
Зазначені норми процесуального закону визначають вичерпний перелік спорів, віднесених до повноважень Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції, а також вичерпний перелік суб'єктів владних повноважень, позови до яких можуть розглядатися вказаним судом.
Відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
У Рішенні Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року № 17-рп/2002 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84, 91, 104 Конституції України (щодо повноважності Верховної Ради України) зазначено, що Верховна Рада України як представницький орган державної влади - парламент - є єдиним органом законодавчої влади, який має колегіальний характер і складається з чотирьохсот п'ятдесяти народних депутатів України, обраних строком на чотири роки на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування, і є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу. Повноваження Верховної Ради України здійснюються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій.
Сервіси для юристів