ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 серпня 2017 року м. Київ К/800/767/17
Вищий адміністративний суд України в складі колегії:
головуючого - Смоковича М.І.,
суддів: Калашнікової О.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку пенсії та зобов'язання провести такий перерахунок, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 серпня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2016 року,
в с т а н о в и в:
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя (далі - Управління ПФУ), у якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови врахувати при обчисленні розміру пенсії позивача заробітної плати, отриманої під час роботи в ПАТ «Промінвестбанк», з якої було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, починаючи з 1 липня 2015 року;
зобов'язати відповідача врахувати при обчисленні розміру пенсії позивача заробітну плату, отриману під час роботи в ПАТ «Промінвестбанк», з якої було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, починаючи з 1 липня 2015 року, забезпечити її виплату та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до статей 26, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (за постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2015 року у справі № 336/5298/15) безпідставно не враховано виплат, отриманих за виконання робіт за договором про надання послуг від 9 жовтня 2009 року № 181-091, укладеного з ПАТ «Промінвестбанк» (далі також - Банк). Управління ПФУ вважає, що між позивачем і Банком виникли зобов'язання з публічної обіцянки винагороди (різновиду недоговірних зобов'язань), а не з надання послуг за цивільно-правовою угодою, відтак надання банком позивачеві як споживачеві банківських послуг винагороди не встановлює такій особі статусу працюючої. Натомість позивач переконує, що на підставі зазначеного вище договору між ним і Банком виникли трудові правовідносини, а отримувана ним за виконану роботу винагорода є заробітною платою в розумінні статті 1 Закону України «Про оплату праці». Окрім того позивач стверджує про те, що з нарахованої йому заробітної плати роботодавець (банк) утримував і сплачував страхові внески, що підтверджується відомостями, які містяться в системі персоніфікованого обліку про застраховану особу (форми ОК-5). Позаяк відповідач відмовився здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням його аргументів про трудові правовідносини з Банком, він звернувся з цим позовом до суду.
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя постановою від 30 серпня 2016 року позовні вимоги задовольнив.
Визнав протиправними дії Управління ПФУ щодо відмови врахування при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 заробітної плати, отриманої під час роботи в ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», з якої було сплачено збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, починаючи з 1 липня 2015 року.
Зобов'язав Управління ПФУ врахувати при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 заробітну плату, отриману під час роботи в ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», з якої було сплачено збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, починаючи з 1 липня 2015 року, забезпечити її виплату та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 7 грудня 2016 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.
У касаційній скарзі Управління ПФУ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач у своїх запереченнях зазначає про необґрунтованість доводів касаційної скарги, у зв'язку з чим просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У липні 2015 року позивач звернувся до Управління ПФУ із заявою щодо призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За наслідками розгляду цієї заяви Управління ПФУ призначило позивачу пенсію, однак при розрахунку використало коефіцієнт середньої заробітної плати в Україні за 2007 рік (а не за 2012-2014 роки), що стало підставою для звернення позивача до суду з адміністративним позовом щодо перерахунку його пенсії.
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя постановою від 10 грудня 2015 року в адміністративній справі №336/5298/15-а зобов'язав Управління ПФУ провести перерахунок та призначити з 1 липня 2015 року ОСОБА_1 пенсію за віком з моменту звернення за пенсією відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої зарплати працівників зайнятих в галузях економіки України за 3 останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, забезпечити її виплату та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
На виконання постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2015 року Управління ПФУ здійснило розрахунок пенсії позивача, але при цьому не врахувало суми виплат, які він отримав від ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» за договором про надання послуг від 9 жовтня 2009 року.
За умовами цього договору ОСОБА_1 (Виконавець) зобов'язується за завданням Банку (Замовника) за плату здійснювати пошук потенційних клієнтів та залучати їх до обслуговування. Своєю чергою Замовник зобов'язується прийняти надані Виконавцем послуги та оплатити їх у строки та на умовах, визначених цим договором.
У справі встановлено, що на підставі договору від 9 жовтня 2009 року № 181-091 ОСОБА_1 отримував грошову винагороду за надані Банку (як Замовнику) послуги, з якої останній (як страхувальник) сплачував страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджено формою ОК-5 (індивідуальні відомості про застраховану особу), виданою Управлінням ПФУ.
Довідавшись у березні 2016 року про те, що при перерахунку пенсії не враховано періоду, протягом якого він надавав послуги Банку на умовах договору від 9 жовтня 2009 року № 181-091, позивач звернувся до Управління ПФУ із заявою про перерахунок його пенсії з урахуванням заробітної плати, яку виплачував йому Банк за цим договором.
Сервіси для юристів