ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2026 року
м. Київ
справа №120/14744/25
адміністративне провадження №К/990/10941/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом 11 Регіональної військово-лікарської комісії до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою 11 Регіональної військово-лікарської комісії на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 року, постановлену в складі колегії суддів: судді-доповідача Канигіної Т.С., суддів: Слободонюка М.В., Кузьмишина В.М.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст обставин справи і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. 11 Регіональна військово-лікарська комісія (далі - 11 РВЛК, позивач) у жовтні 2025 року звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови від 02 жовтня 2025 року ВП №79231313 про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 32000 грн.
2. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 03 грудня 2025 року в задоволенні позову відмовив.
3. 11 РВЛК 31 грудня 2025 року подала до Сьомого апеляційного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року.
4. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08 січня 2026 року в задоволенні клопотання 11 РВЛК про відстрочення сплати судового збору відмовив. Апеляційну скаргу 11 РВЛК на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року залишив без руху. Запропонував особі, яка подала апеляційну скаргу, у десятиденний строк з моменту отримання ухвали виконати її вимоги та усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку та навести підстави для поновлення строку, надати докази на обґрунтування доводів; надати оригінал документа про сплату судового збору в сумі 3633,60 грн або належних доказів на підтвердження звільнення скаржника від сплати судового збору в силу Закону України «Про судовий збір».
5. 11 РВЛК 17 січня 2026 року подала до Сьомого апеляційного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» заяву про усунення недоліків.
6. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 лютого 2026 року відмовив у задоволенні клопотання 11 РВЛК про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року. Визнав неповажними причини пропуску 11 РВЛК строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року. Апеляційну скаргу 11 РВЛК на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року залишив без руху. Запропонував особі, яка подала апеляційну скаргу, у десятиденний строк з моменту отримання ухвали виконати її вимоги та усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку та вказати інші підстави для поновлення строку.
7. 11 РВЛК 17 лютого 2026 року подала до Сьомого апеляційного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» заяву про усунення недоліків.
8. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05 березня 2026 року в задоволенні клопотання 11 РВЛК про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року відмовив. Визнав неповажними причини пропуску 11 РВЛК строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року. Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою 11 РВЛК на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року.
ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. 11 РВЛК подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
10. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції є незаконною та такою, що постановлена з неправильним застосуванням норм процесуального права, без урахування правових позицій Верховного Суду та практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Скаржник зазначив, що апеляційний суд не врахував, що представництво інтересів 11 РВЛК у судах України капітаном юстиції Крикливим Д.В. здійснювалося на підставі довіреності у порядку передоручення від 25 березня 2025 року, якою його було уповноважено представляти інтереси 11 РВЛК у судах України, у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, з правом підписувати, подавати та доповнювати процесуальні документи. Зазначена довіреність була чинною та діяла до моменту її скасування. Отже, представник позивача мав повноваження на представництво інтересів 11 РВЛК у судах України ще задовго до виникнення спірних правовідносин і до початку перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції в цій справі. Довіреність від 12 грудня 2025 року фактично мала технічний характер і була лише оновленням раніше виданої довіреності, а тому жодним чином не впливає на наявність чи відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Також суд апеляційної інстанції фактично ототожнив виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань із недоліками організації роботи позивача, що є безпідставним. Виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань під час дії правового режиму воєнного стану є обставиною, яка не залежить від волевиявлення сторони та об`єктивно може ускладнювати або унеможливлювати своєчасне вчинення процесуальних дій. Окрім того, апеляційний суд не врахував специфіку діяльності 11 РВЛК, у штаті якої перебувають переважно лікарі та інший медичний персонал, які не є фахівцями у сфері права та не здійснюють представництво інтересів установи у судах. Фактично єдиною посадовою особою, уповноваженою здійснювати представництво інтересів 11 РВЛК у судах України, був капітан юстиції Крикливий Д.В. Таким чином, у період виконання представником позивача бойових (спеціальних) завдань об`єктивно були відсутні інші особи, які могли б підготувати та подати апеляційну скаргу. За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про формальний характер здійснення представництва є безпідставним, не підтверджений матеріалами справи та ґрунтується на припущеннях. Апеляційний суд повинен був оцінити обставини виконання представником позивача бойових (спеціальних) завдань під час дії воєнного стану, які об`єктивно могли унеможливлювати своєчасне здійснення процесуальних дій.
У заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження було зазначено та підтверджено документально, що уповноважений представник позивача - капітан юстиції Крикливий Д.В. у період з 01 грудня 2025 року по 28 грудня 2025 року виконував бойові (спеціальні) завдання у складі 11 РВЛК, що підтверджується витягом із наказу начальника 11 РВЛК від 09 січня 2026 року №7. Таким чином, у період перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції уповноважений представник 11 РВЛК фактично виконував бойові (спеціальні) завдання під час дії правового режиму воєнного стану, що об`єктивно унеможливлювало своєчасну підготовку та подання апеляційної скарги. Однак суд апеляційної інстанції безпідставно дійшов висновку, що зазначені обставини не є поважними причинами пропуску процесуального строку, фактично не надав належної оцінки доказам, які підтверджують виконання представником 11 РВЛК бойових (спеціальних) завдань. Окрім того, визначаючись щодо строків звернення до суду, апеляційний суд не врахував практику ЄСПЛ, згідно із якою правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надмірного формалізму. Правила щодо строків подання скарг не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби судового захисту. Надмірний формалізм при застосуванні процесуальних вимог може призвести до порушення права на ефективний судовий захист. Надто суворе тлумачення процесуальних норм національними судами може позбавити особу права доступу до суду, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Суд апеляційної інстанції, застосувавши надмірно формальний підхід до оцінки причин пропуску процесуального строку, фактично позбавив позивача можливості реалізувати своє право на апеляційний перегляд судового рішення, а також не врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29 вересня 2022 року в справі №500/1912/22 щодо того, що під час дії воєнного стану суворе застосування процесуальних строків може призвести до невиправданого обмеження права на доступ до суду.
IІІ. Рух справи у суді касаційної інстанції
11. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Мацедонської В.Е., Смоковича М.І. ухвалою від 27 квітня 2026 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
12. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу із проханням відмовити 11 РВЛК у задоволенні касаційної скарги.
Сервіси для юристів