ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"09" червня 2015 р. м. КиївК/800/6985/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ситникова О.Ф.,
Малиніна В.В.,
Швець В.В.
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Високопільської районної державної адміністрації Херсонської області про визнання протиправними дій та зобовязання здійснити нарахування та виплату грошової допомоги за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Високопільського районного суду Херсонської області від 12 травня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 звернулась до Високопільського районного суду Херсонської області з позовом в якому просила визнати протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Високопільської районної державної адміністрації Херсонської області щодо відмови у нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів та зобовязати здійснити нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу».
Постановою Високопільського районного суду Херсонської області від 12 травня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року залишено без змін постанову Високопільського районного суду Херсонської області від 12 травня 2011 року.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_4 звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню в повному обсязі, на підставі наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.
ОСОБА_4 з 19 грудня 1995 року по 14 вересня 2010 року працювала на державній службі, про що свідчить запис в трудовій книжці.
Згідно наказу Управління праці та соціального захисту населення Високопільської районної державної адміністрації Херсонської області №47 від 14 вересня 2010 року, позивача звільнено з займаної посади відповідно до ст.21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» та п.2 ст.40 КЗпП України
З 15 вересня 2010 року перебуває на обліку та отримує пенсію згідно Закону України «Про державну службу» та ст.21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».
Загальний трудовий стаж позивача складає близько 34 років, з них державної служби близько 28 років.
07 лютого 2011 року позивач звернулась до відповідача із заявою про надання грошової допомоги в розмірі 10 місячних окладів.
Листом від 03.03.2011 року № 24/01-21 відповідачем була надана відповідь про відмову у задоволені вимоги щодо виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів, а також повідомлено, що позивачу виплачена грошова допомога відповідно до ст.44 КЗпП України у розмірі середньомісячного заробітку.
Не погоджуючись з вказаною відповіддю, позивач звернулася до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач не має права на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, оскільки на момент припинення службово-трудових відносин відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з виявленою невідповідністю позивача займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, у відповідача не було підстав (зобов'язання) для нарахування та виплати позивачу 10 посадових окладів, так як зазначені підстави припинення державної служби для такої виплати не передбачені ст. 37 Закону України «Про державну службу», а тому лише виплачується вихідна допомога у розмірі не меншому середнього місячного заробітку, як це передбачено ст. 44 КЗпП України.
Проте, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.
Згідно з частиною 13 статті 37 Закону України «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу», крім загальних підстав, передбачених Кодексом Законів про Працю України, державна служба припиняється у разі досягнення державним службовцем граничного віку проходження держслужби (для жінок 55 років згідно зі статтею 23 цього ж Закону), що по суті є виходом на пенсію.
Водночас, статтею 38 Кодексу Законів про Працю України передбачено, що вихід на пенсію визначається як підстава для розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
Норми Закону України «Про державну службу», якими врегульовані питання пенсійного забезпечення державних службовців, не передбачають права на достроковий вихід на пенсію чи скорочення пенсійного віку.
Сервіси для юристів