Постанова ВАСУ від 09.04.2026 року у справі №380/10143/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 380/10143/24

адміністративне провадження № К/990/14297/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Білак М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2025 року (судді: Шавель Р.М., Бруновська Н.В., Хобор Р.Б.) у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач 1), військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (далі - відповідач 2), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 10 грудня 2019 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок №1078);

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4381,05 грн за період з 01 березня 2018 року по 10 грудня 2019 року у загальній сумі 93415,25 грн, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі - Порядок №44), з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 11 грудня 2019 року по 31 грудня 2022 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4381,05 грн за період з 11 грудня 2019 року по 31 грудня 2022 року у загальній сумі 108112,92 грн, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, з урахуванням виплачених сум.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 10 грудня 2019 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 10 грудня 2019 року, виходячи з фіксованої величини 4 381,05 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, в сумі 93 416,25 грн, з одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 11 грудня 2019 року по 31 грудня 2022 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 11 грудня 2019 року по 31 грудня 2022 року, виходячи з фіксованої величини 4 381,05 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, в сумі 108 112,92 грн, з одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

Указане судове рішення військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України оскаржила до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі № 380/10143/24.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2025 року ОСОБА_1 запропоновано навести поважні причини пропуску строку звернення до суду шляхом подання до апеляційного суду відповідної письмової заяви з належним обґрунтуванням та доказами причин пропуску такого строку.

Постановляючи указану ухвалу суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), в редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби та виключення його зі списків особового складу, у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові під час звільнення, працівник має звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України № 267 (по стройовій частині) від 31 серпня 2023 року позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 01 вересня 2023 року. Водночас із цим позовом позивач звернувся до суду 04 травня 2024 року, тобто після спливу строку, визначеного частиною другою статті 233 КЗпП України. При цьому позивач не порушував питання про поновлення строку звернення до суду, виходячи з того, що перебіг тримісячного строку слід обчислювати з моменту отримання ним карток грошового забезпечення, конкретна дата отримання яких ним не визначена.

На виконання вимог зазначеної ухвали, 05 березня 2025 року позивач подав до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, обґрунтовуючи яку зазначив, що відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України перебіг тримісячного строку пов`язується саме з моментом отримання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, яке йому надано не було. У зв`язку з цим позивач після звільнення самостійно звернувся до відповідача з вимогою надати відомості щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення за період проходження служби, однак таких відомостей не отримав. Надалі він звернувся до Центрального архівного відділу Національної гвардії України, за результатами чого отримав картки грошового забезпечення. З аналізу зазначених документів позивач дійшов висновку, що у період з березня 2018 року по 05 березня 2023 року відповідач не здійснив нарахування та виплату індексації грошового забезпечення в повному обсязі. Крім того, з посиланням на правові позиції Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21 та від 27 квітня 2023 року у справі № 420/14777/22 позивач указував, що до 18 липня 2022 року строк звернення до суду з відповідними вимогами не був обмежений.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України задоволено частково, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції зазначив, що у спірних правовідносинах перебіг строку звернення до суду слід обчислювати з дня, наступного за днем звільнення позивача з військової служби, тобто з 02 вересня 2023 року. З огляду на те, що позов подано 04 травня 2024 року, суд апеляційної інстанції повторив раніше викладений висновок, що позивач пропустив установлений строк звернення до суду. Поважності причин пропущеного ним строку звернення до суду позивач, за висновком суду апеляційної інстанції, належними та допустимими доказами не довів. Посилання позивача на відсутність обмежень щодо строку звернення до суду з відповідними вимогами до 18 липня 2022 року, суд апеляційної інстанції відхилив, указавши, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції, чинній на момент виникнення права на звернення до суду, тобто на момент звільнення позивача з військової служби. Принагідно суд апеляційної інстанції указав, що питання пропуску позивачем строку звернення до суду та необхідності залишення позову без розгляду були предметом доводів відповідача в апеляційній скарзі, якими обґрунтовувалася вимога про скасування рішення суду першої інстанції. З огляду на це суд апеляційної інстанції вважав наявними правові підстави для перевірки рішення суду першої інстанції в частині дотримання позивачем строку звернення до суду з відповідними вимогами, скасування його та залишення позову без розгляду.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає про те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду.