ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 квітня 2015 року м. Київ К/800/34823/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Шведа Е.Ю.,
Мороз Л.Л.,
Горбатюка С.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за
касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Поліс»
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2014 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2014 року
у справі № 826/923/14
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Поліс»
до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг
про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-Поліс» (далі - ПрАТ «СК «Мега-Поліс») звернулось до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в якому просило скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 21 грудня 2013 року № 192/17/4-20 ФМ.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено, стягнуто з позивача недоплачену суму судового збору у розмірі 1 687,30 грн.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати і прийняти нову постанову, якою задовольнити позов. Касаційна скарга мотивована тим, що здійснені позивачем фінансові операції не підпадають під фінансовий моніторинг взагалі, так як не містить жодної з ознак, передбачених ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму». Суд першої інстанції порушив п. 2 ст. 11 КАС України, вийшовши за межі позовних вимог та змінивши формулювання суті вчиненого правопорушення. Зазначає, що здійснені ним фінансові операції не є ні проведенням страхової виплати, ні страховим відшкодуванням, тому не можуть бути об'єктом фінансового моніторингу за ознакою, передбаченою п. 13 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму». Крім того, зазначає про допущення судом першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, помилки в обрахуванні розміру судового збору, що підлягає стягненню з позивача.
В запереченнях, що надішли на адресу суду, відповідач вважає рішення судів законними та обґрунтованими, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення судів - без змін.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами встановлено, що відповідачу надійшов лист Державної служби фінансового моніторингу України № 2984/0340-06/3/дск від 02 серпня 2013 року з інформацією щодо ймовірних фактів порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
03 вересня 2013 року відповідач листом № 6492/17-8/44 запропонував позивачу надати документи, що підтверджують здійснення фінансового моніторингу щодо операцій: передоплата за медичні послуги від 03 січня 2013 року в розмірі 395000,00 грн.; оплата за медичні послуги та медикаменти від 22 січня 2013 року в розмірі 200004,81 грн.
Листом № 24948 від 12 вересня 2013 року позивач надав відповідачу документи та пояснення відповідального за проведення фінансового моніторингу по запитуваним операціям, вказавши, що зазначені операції не підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу.
Листом № 9258/17-8 від 27 листопада 2013 р. позивача повідомлено про проведення позапланової безвиїзної перевірки.
За наслідками проведення вказаної перевірки, відповідачем складено Акт позапланової безвиїзної перевірки ПрАТ «СК «Мега-Поліс» № 250/17-4ФМ від 04 грудня 2013 року, яким встановлено, що фінансові операції, здійснені 03 січня 2013 року на суму 395000,00 грн. та 22 січня 2013 року на суму 200004,81 грн. не виявлені та не внесені до реєстру фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу за формою № 2ФМ, повідомлення Держфінпослуг України не здійснено, що є порушенням вимог:
- п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» щодо обов'язку суб'єкта первинного фінансового моніторингу забезпечувати виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, у процесі, після їх проведення;
- п. 5 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», щодо обов'язку суб'єкта первинного фінансового моніторингу забезпечувати реєстрацію фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, не пізніше наступного робочого дня з дати їх виявлення;
Сервіси для юристів