ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 квітня 2015 року м. Київ К/800/43071/14
К/800/42701/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Черпака Ю.К. (головує в судовому засіданні), Кобилянського М.Г., Ліпського Д.В.,секретаря Горбатюка В.С.,
за участю представників відповідачів,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Міністерства внутрішніх справ України і Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі - ГУМВС України в м. Києві) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ГУМВС України в м. Києві, Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій неправомірними та зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу,
встановив:
В січні 2014 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ГУМВС України в м. Києві і Міністерства внутрішніх справ України про визнання неправомірними дій відповідачів щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 3-ї групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ України під час виконання обов'язків, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зобов'язання ГУМВС України в м. Києві вчинити дії по виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 р. № 707 "Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції" (далі - Порядок № 707).
Позов обґрунтував тим, що з жовтня 1981 року по серпень 2007 року він проходив службу в органах внутрішніх справ і був звільнений з посади заступника начальника Головного управління Державної фельд'єгерської служби - начальника відділу роботи з персоналом у званні полковника внутрішньої служби, є пенсіонером МВС України. У серпні 2013 року йому встановлена III група інвалідності у зв'язку із захворюванням, отриманим при виконанні службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, куди він був направлений як співробітник (капітан) міліції. Вважав, що є всі підстави для виплати йому одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України "Про міліцію" та Порядком № 707.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України і ГУМВС України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_4 у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням 3-ї групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ України в період виконання обов'язків, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Зобов'язано ГУМВС України в м. Києві вчинити дії щодо виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням 3-ї групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ України в період виконання обов'язків, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
У касаційних скаргах Міністерство внутрішніх справ України і ГУМВС України в м. Києві, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просять скасувати ухвалене ним рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Зазначають, що останнім місцем служби позивача була Державна фельд'єгерська служба України, яка не входить до складу МВС України і на особовий склад якої не поширюється стаття 23 Закону України "Про міліцію". Крім того, захворювання позивача не пов'язане з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю.
В запереченні на касаційні скарги ОСОБА_4 вважає їх доводи необґрунтованими, серед іншого й тому, що захворювання виникло в нього під час виконання службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, коли він мав статус працівника міліції і спеціальне звання - капітан міліції, тому служба у Державній фельд'єгерській службі України не має жодного відношення до його інвалідності.
Справа вирішується за відсутності позивача, від якого надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши пояснення представників відповідачів, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 з 12.10.1981 р. по 10.08.1995 р. проходив службу в Управлінні внутрішніх справ м. Києва, а з 10.08.1995 р. наказом Залізничного РУ ГУ МВС України в м. Києві від 07.08.1995 р. № 379 о/с був відряджений для подальшого проходження служби в Головне управління Державної фельд'єгерської служби України.
Наказами Міністерства внутрішніх справ України від 28.07.2007 р. № 985 о/с та ГУ ДФС України від 02.08.2007 р. № 298 о/с полковник внутрішньої служби ОСОБА_4, заступник начальника Головного управління Державної фельд'єгерської служби - начальник відділу роботи з персоналом, звільнений з органів внутрішніх справ та Державної фельд'єгерської служби України у відставку (із зняттям з військового обліку) за підпунктом "а" пункту 65 (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. № 114.
Вислуга років на час звільнення у календарному обчисленні склала 27 років 10 місяців 04 дні, у пільговому - 29 років 03 місяці 06 днів.
Як пенсіонер МВС України позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
У серпні 2013 року позивачу встановлено III групу інвалідності внаслідок захворювання, отриманого при виконанні службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році.
4 вересня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до ГУМВС України в м. Києві із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності.
У письмовій відповіді від 23.09.2013 р. ГУМВС України в м. Києві повідомило про направлення документів до МВС України та їх повернення без права на виплату з підстави непоширення на особовий склад Державної фельд'єгерської служби України статті 23 Закону України "Про міліцію" та Порядком № 707.
10 жовтня 2013 року позивач звернувся із заявою до директора департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України, в якій просив переглянути його заяву про виплату одноразової грошової допомоги, на що отримав таку саму відповідь.
Згідно з частиною шостою статті 23 Закону України "Про міліцію" в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Частиною десятою статті 23 вказаного Закону передбачено, що положення частин 3-9 цієї статті поширюються на осіб, залучених до заходів щодо охорони громадського порядку і боротьби із злочинністю, а також на пенсіонерів міліції.
Отже, пенсіонери міліції мають право на отримання одноразової грошової допомоги в разі встановлення їм інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
Сервіси для юристів