ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2026 року
м. Київ
справа № 803/403/18
адміністративне провадження № К/9901/65031/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Юрченко В.П., Хохуляк В.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області
на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року (Суддя: Костюкевич С.Ф.),
та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року (Судді: Багрій В. М., Рибачук А. І., Старунський Д. М.),
у справі № 803/403/18
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Волинській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
В березні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Волинській області), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.02.2018 року №0079301307, яким до позивача, за порушення вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 431 487, 20 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на протиправність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на документальне підтвердження позивачем придбання борошна пшеничного та млина на загальну суму 215 763,60 грн., в т.ч. за 2015р. - на 115 743, 60 грн., 2016р. - на 100 000 грн. При цьому за доводами позивача, отриманий ним в приміщенні контролюючого органу 10 січня 2018 року документ (вимога), не є відповідним запитом контролюючого органу про надання первинних документів до перевірки (п. 73.3 статті 73 ПК України) (т. 1 а.с. 3-8).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року, адміністративний позов задоволено (т. 1 а.с. 140-143, 180-186).
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої зазначив на правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, внаслідок зафіксованих актом перевірки порушень в частині не забезпечення позивачем на виконання вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування» обліку товарно-матеріальних цінностей (борошна і млина). Скаржник вказує, що таких висновків дійшов під час перевірки, внаслідок не надання позивачем до перевірки жодних підтверджуючих документів щодо придбання борошна пшеничного та млина за 2015-2016 роки (договорів купівлі-продажу, фінансово-господарських документів, що підтверджують сплату грошових коштів за вчиненими правочинами, копій завірених установами банків документів, що засвідчують факти оплати товарів, виписки банківських установ, документи підтверджуючі транспортування борошна пшеничного та млину, акти виконаних робіт з навантаження та розвантаження товарно-матеріальних цінностей, видаткові накладні, сертифікати відповідності). За доводами контролюючого органу, позивачем було надано залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 2015-2016 роки, в яких зазначено тільки дизельне пальне, проте борошно пшеничне та млини на залишках відсутні. Враховуючи викладене, відповідач просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про відмову в задоволенні позову (т. 2 а.с. 1-3).
В надісланому на адресу суду відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій за наслідками розгляду справи, просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін (т. 2 а.с. 19-22).
Верховним Судом відкрито касаційне провадження у даній справі, закінчено підготовку справи до розгляду та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі наказу № 3691 від 29.11.2017 про проведення документальної планової виїзної перевірки, направлень від 11.12.2017 №4010, №4011, ГУ ДФС у Волинській області в період з 12.12.2017 по 26.12.2017 було проведено планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 року, після закінчення строку проведення якої, надано платнику два письмових листа-вимоги (дата складання документа відсутня, вихідний реєстраційний номер відсутній) за підписом посадових осіб ГУ ДФС, які платнику було вручено 10.01.2018 року в приміщенні ГУ ДФС під розписку із зобов`язанням надати інформацію та оригінали документів до 11.01.2018.
Однак після отримання 10.01.2018 листа-вимоги, позивачем на адресу відповідача було скеровано лист від 11.01.2018 №01 із викладом обставин та пояснень, в тому числі щодо порушення ДФС вимог п. 73.3 ст. 73 ПК України п. п. 9, 10, 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою КМУ № 1245 від 27.12.2010 (в частині формування листа, а не відповідного запиту).
Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, на лист позивача від 11.01.2018, ГУ ДФС у Волинській області відповіді не надано, але за результатами перевірки складено акт від 11.01.2018 за №494/03-20-13-07/ НОМЕР_1 з висновками про порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР, внаслідок продажу товарно-матеріальних цінностей без підтверджуючих документів на придбання цих ТМЦ на загальну суму 215 763,60 грн, в т.ч. за 2015 рік - на 115 743, 60 грн, 2016 рік - на 100 000 грн (т. 1 а.с. 12-37).
Не погодившись з висновками акта перевірки від 11.01.2018 року № 494/03-20-13-07/НОМЕР_1, позивачем 28.01.2018 року були подані заперечення до яких додавався весь перелік документів про купівлю і продаж борошна та млина, проте листом від 12.02.2018 Головним управлінням ДФС у Волинській області в задоволенні заперечень відмовлено, та висновки акта перевірки залишені без змін (т. 1 а.с. 38-44).
На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.02.2018 року №0079301307, яким внаслідок порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265/95-ВР до останнього, на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 статті 54 ПК України та статті 20 вказаного Закону № 265/95-ВР застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 431 487,20 грн (т. 1 а.с. 9).
Незгода з вищенаведеним податковим повідомленням-рішенням стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що п. 12 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР не визначає вимог до ведення обліку товарів, а контролюючим органом під час розгляду справи не наведено жодних посилань на порушення позивачем порядку обліку товарних запасів, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та/або Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246; не надано належних та допустимих доказів щодо відсутності, ненадання та (або) надання не в повному обсязі платником первинних документів до перевірки. При цьому за висновками судів попередніх інстанцій, факт придбання та отримання позивачем млина та борошна пшеничного підтверджується первинними документами, оцінку яким надано судами попередніх інстанцій і які в свою чергу також надавались до перевірки, проте не враховані контролюючим органом при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що в сукупності свідчить про неправомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (т. 1 а.с. 140-143, 180-186).
Сервіси для юристів