ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2026 року
м. Київ
справа № 500/3124/24
адміністративне провадження № К/990/31777/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Юрченко В.П., Яковенко М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства фірма «Колмар»
на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 року (Суддя: Мартиць О.І.),
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025 року (Судді: Ніколін В.В., Гінда О.М., Матковська З.М.),
у справі № 500/3124/24
за адміністративним позовом Приватного підприємства фірма «Колмар»
до Головного управління ДПС у Тернопільській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2024 року Приватне підприємство «Колмар» (далі - позивач, ПП «Колмар») звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Тернопільській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.03.2024 року: № 00029170702, яким позивачу збільшено суму податку на прибуток на загальну суму 14 103 835,75 грн; № 00029180702, яким збільшено суму податку на додану вартість на загальну суму 1 645 861,25 грн; № 00029210702, яким встановлено завищення бюджетного відшкодування з ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку, яке в попередніх звітних періодах було відшкодовано на рахунок платника на суму 297 223,75 грн; № 00029220702, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 30 706 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на неправомірність висновків акта перевірки, що по ряду контрагентів не було доведено факти постачання сільськогосподарської продукції на адресу позивача і те, що позивачем в ланцюгу постачання введено в товарообіг (легалізовано) товар невідомого виробництва та виробника з метою формування витрат та податкового кредиту та з метою безоплатного одержання оборотних активів. За доводами повної заяви, такі висновки відповідача є безпідставними та призвели до протиправності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки як реальність господарських операцій позивача з контрагентами і подальше використання придбаної позивачем продукції, підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Тоді, як зафіксовані актом перевірки висновки контролюючого органу базуються виключно на податковій інформації відносно контрагентів позивача (отриманій із IC Податковий блок та даних Єдиного реєстру податкових накладних), без врахування того, що під час проведення перевірки позивачем було надано усі первинні документи щодо реальності господарських операцій позивача з контрагентами (Приватною фірмою «АГРАРНА НИВА», ТОВ «ЕНТЕЛЬ», ТОВ «ІННОВЕЛЛІ ЛІМІТЕД», ТОВ «ОДЕО ГРУПП Україна») (т. 1 а.с. 1-14).
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.10.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025, в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Справа розглядалася судами в порядку загального позовного провадження (т. 6 а.с. 146-160, т. 7 а.с. 11-39).
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, внаслідок зафіксованих актом перевірки порушень в контексті нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами Приватною фірмою «АГРАРНА НИВА», ТОВ «ЕНТЕЛЬ», ТОВ «ІННОВЕЛЛІ ЛІМІТЕД», ТОВ «ОДЕО ГРУПП Україна», що свідчить про те, що позивач не дотримався податкової дисципліни (в контексті, здебільшого, обачності позивача у виборі контрагентів, які за висновками акта перевірки не мали трудових ресурсів, необхідних для вирощування зернових культур; не могли здійснювати транспортування та зберігання зерна, що доводить відсутність факту підтвердження реалізації пшениці та її походження (по ланцюгу постачання контрагентам); товарно-транспортні накладні, складені без ідентифікації перевізника; в бухгалтерському обліку відсутні проведенні послуги та розрахунки по ідентифікації перевізника та розрахунки по перевезенню/оренді/найму транспортних засобів вищевказаними у ТТН перевізниками); не надані позивачем до перевірки і документи, що посвідчують якість сировини та її походження.
Дійшовши вказаних висновків, суди попередніх інстанцій врахували правові позиції, викладені у постановах Верховного Cуду від 04.04.2024 у справі №640/32102/21, від 04.04.2024 у справі №380/10315/22, від 28.03.2024 у справі №380/15682/21, від 06.12.2023 у справі №420/4125/20, від 23.08.2023 у справі №440/12447/21, від 05.05.2023 у справі №1340/5998/18, від 02.03.2023 у справі №280/669/21, які базуються на тому, що для правильного вирішення спору підлягає встановленню факт «реальності» поставки позивачу саме визначеними безпосередніми контрагентами із з`ясуванням обставин щодо реальної наявності у цих постачальників товару, фінансових, фізичних та технічних можливостей здійснювати спірні поставки саме цих товарів, їх навантаження/розвантаження, порядку передачі та отримання, оприбуткування та умов транспортування; по кожному контрагенту слід надати оцінку доводам контролюючого органу в частині підтвердження законного джерела походження товару, зокрема, в умовах якщо жоден з контрагентів позивача не є виробником чи імпортером продукції, посилаючись при цьому на певні джерела. Тоді, як наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу, а вимоги частини четвертої статті 9 КАС України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
При цьому за наслідками апеляційного перегляду, суд апеляційної інстанції погодився з таким висновком суду першої інстанції, зазначивши, що щодо всіх господарських операцій, які є по суті об`єктом розгляду та аналізу в межах даної адміністративної справи з придбання позивачем товарів у Приватна фірма АГРАРНА НИВА" (код ЄДРПОУ 13982594), ТОВ «Ентель» (42477544), ТОВ «Інновеллі Лімітед» (40181773), ТОВ «Одео Груп Україна» (39867203) відсутні будь-які документи та пояснення факту поставки продукції із місцем навантаження та місцем розвантаження, які жодного відношення ні до позивача, ні до конкретного контрагента не мають; навантаження та розвантаження відбувалось за різними адресами, а власниками, керівниками та засновниками ПП фірма "КОЛМАР", Приватна фірма "АГРАРНА НИВА" (код ЄДРПОУ 13982594), ТОВ «Ентель» (42477544), ТОВ «Інновеллі Лімітед» (40181773), ТОВ «Одео Груп Україна» (39867203), ТОВ «КСТ ТРАНС» в той чи інший період були одні і ті ж особи, що підтверджується доказами наданими контролюючим органом до суду та даними реєстрів, що вказує на пов`язаність юридичних осіб контрагентів; контрагенти позивача відсутні за місцезнаходженням, що підтверджується запитами контролюючого органу та відповідними відмітками пошти, які долучені до матеріалів судової справи; в матеріалах справи наявні також Витяги з державного реєстру речових прав про відсутність земельних ділянок чи нерухомого майна у Приватна фірма «АГРАРНА НИВА» (код ЄДРПОУ 13982594), ТОВ «Ентель» (42477544), ТОВ «Інновеллі Лімітед» (40181773), ТОВ «Одео Груп Україна» (39867203) (т. 7 а.с. 11-39).
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, яку просив задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження скаржником вказано пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, частини 1 статті 1, абзацу 11 частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також про необхідність відступу від правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.04.2024 у справі №640/32102/21, від 04.04.2024 у справі №380/10315/22, від 28.03.2024 у справі №380/15682/21, від 06.12.2023 у справі №420/4125/20, від 23.08.2023 у справі №440/12447/21, від 05.05.2023 у справі № 1340/5998/18, від 02.03.2023 у справі № 280/669/21, які враховані судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні в контексті оцінки доказів у справі. Вказані висновки базуються на тому, що для правильного вирішення спору підлягає встановленню факт «реальності» поставки позивачу саме визначеними безпосередніми контрагентами із з`ясуванням обставин щодо реальної наявності у цих постачальників товару, фінансових, фізичних та технічних можливостей здійснювати спірні поставки саме цих товарів, їх навантаження/розвантаження, порядку передачі та отримання, оприбуткування та умов транспортування.
На думку скаржника, необхідно відійти виключно від такої практики Верховного Суду в контексті оцінки відносин щодо фактів формування витрат при придбанні товарів та податкового кредиту і підтвердження цього первинними документами та врахувати інші правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 13.03.2025 у справі № 500/7072/23 та від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 щодо застосування норм матеріального права, враховуючи подібність правовідносин у справах.
Більш детальніше скаржник звернув увагу, що подібність правовідносин даної справи зі справою № 500/7072/23 обумовлена ідентичністю складом учасників справи та схожістю предмета спору в частині законності формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій позивача з Приватною Фірмою «АГРАРНА НИВА» і ТОВ «ОДЕО ГРУПП Україна» щодо поставки позивачеві партій кукурудзи, їх транспортування, проведення розрахунків (тільки за інший період) і судом підтверджено реальність здійснення господарської операції, руху майнових активів первинними документами, незважаючи на ймовірні порушення податкової дисципліни контрагентами в ланцюзі постачання.
Крім цього, скаржником зауважено і на тому, що тлумачення застосування норм матеріального права в контексті постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 160/3364/19 є актуальним до спірних правовідносин, оскільки Суд звернув увагу на індивідуальну відповідальність суб`єкта господарювання, яка не поширюється на добросовісного платника податків, який проявив розумну обачність, здійснив валові витрати при набутті активів та не порушував норми податкового законодавства та бухгалтерського обліку. За доводами скаржника, подібність правовідносин у наведених справах полягає в тому, що предметом справи було оскарження податкових повідомлень-рішень, якими останньому збільшено грошове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість та податку на прибуток, оскільки контролюючий орган вважав, що платників податків не довів фактичного здійснення спірних господарських операцій; рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій; платник податків доводив наявними доказами, що господарські операції з позивачем не були безтоварними.
Отже, зі змісту касаційної скарги вбачається, що фактичною підставою касаційного оскарження скаржником вказано пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України із посиланням на необхідність врахування правових позицій Верховного Суду, викладених у вищенаведених постановах Верховного Суду, враховуючи подібність правовідносин у наведених скаржником справах із даною справою (т. 7 а.с. 44-50).
Верховним Судом відкрито касаційне провадження у цій справі з метою перевірки правильності ухвалення оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій в межах вищенаведених доводів позивача; задоволено клопотання представника позивача та зупинено дію судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку; закінчено підготовчі дії і призначено справу до розгляду в поряду письмового провадження (т. 7 а.с. 56-58, 81-83).
В надісланому на адресу суду відзиві на касаційну скаргу, відповідач просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги і правильність надання судами попередніх інстанцій оцінки спірним правовідносинам та доказам у справі, дійшовши висновку про нереальність здійснення господарських операцій з придбання сільськогосподарської продукції позивачем у його контрагентів. При цьому як зазначено відповідачем, такі висновки сформовані за результатами дослідження кожного факту відображення у фінансовій звітності операцій з поставки сільськогосподарської продукції і можливості в кожному конкретному випадку здійснювати таку поставку. Загалом, за доводами відповідача, зазначені позивачем справи Верховного Суду не є подібними правовідносинам у даній справі, оскільки стосуються оцінки інших правовідносин та доказів у справі, наданих на їх підтвердження (т. 7 а.с. 87-89).
Сервіси для юристів