ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 жовтня 2014 року м. Київ справа № 875/274/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Сороки М.О., Смоковича М.І.,Голяшкіна О.В.,
секретаря судового засідання: Носенко Л.О.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_4,
представника відповідача Шкурат В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК) про визнання протиправною та скасування постанови № 1376 від 30.09.2014 в частині, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2014 року,-
встановив:
04.10.2014 ОСОБА_6 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив скасувати постанову ЦВК № 1376 від 30.09.2014 в частині відмови йому в реєстрації кандидатом у народні депутати України та зобов'язати відповідача зареєструвати його кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 98 на позачергових виборах народних депутатів України 26.10.2014.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що оскаржувана постанова відповідача в частині відмови йому в реєстрації кандидатом у народні депутати України є протиправною, оскільки ним належним чином були виконані усі вимоги чинного законодавства та подані усі документи, які необхідні для проведення такої реєстрації, що підтверджується довідкою відповідача від 25.09.2014 про їх прийняття. Вказував про те, що наявність помилок і неточностей у поданих документах не є правовою підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Заслухавши доповідача, представників сторін, здійснивши перевірку доводів апеляційної скарги та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що 25.09.2014 ОСОБА_6 звернувся до ЦВК із заявою про реєстрацію кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 98, в порядку самовисування, на позачергових виборах народних депутатів України 26.10.2014.
Постановою ЦВК № 1376 від 30.09.2014 «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_6, ОСОБА_23, ОСОБА_24» ОСОБА_6 відмовлено в реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 98 з посиланням на вимоги пункту 2 частини 1 статті 60 Закону України «Про вибори народних депутатів України» (далі - Закон № 4061-VI).
Як на підстави для відмови позивачу у здійсненні такої реєстрації ЦВК вказала на порушення ним вимог пунктів 1, 2 частини другої статті 55 Закону України № 4061-VI, оскільки подана заява про самовисування не містить зобов'язання у разі обрання народним депутатом України припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та законів України несумісна з мандатом народного депутата України. Окрім того, в автобіографії позивача не зазначено відомостей щодо громадянства, часу проживання на території України, громадської роботи (у тому числі на виборних посадах), партійності, контактного номера телефону.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява про самовисування позивача кандидатом у народні депутати України та автобіографія не відповідають вимогам пунктів 1, 2 частини другої статті 55 Закону № 4061-VI, оскільки має місце невідповідність (відсутність обов'язкової інформації) їх нормам чинного законодавства. Зокрема, вказані документи не містять обов'язкових реквізитів та не відповідають вимогам, передбачених Законом № 4061-VI, а тому вони не можуть вважатися відповідно заявою про самовисування та автобіографією у розумінні пунктів 1, 2 частини другої статті 55 цього Закону, що відповідно є перешкодою в реєстрації поданих позивачем документів.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як встановлено статтею 38 Конституції України право бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування належить до основних конституційних прав громадянина.
Практична реалізація права бути обраним народним депутатом України врегульована ухваленими відповідно до Конституції України законами, зокрема Законом № 4061-VI.
Частиною першою статті 9 цього Закону встановлено, що депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.
Частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що не може бути висунутий кандидатом й обраний депутатом громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.
Порядок висування та реєстрації кандидатів у народні депутати України унормований розділом VII Закону № 4061-VI.
За змістом частини другої та четвертої статті 55 Закону № 4061-VI Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред'явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею таких документів:
Сервіси для юристів