ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 жовтня 2014 року м. Київ справа № 875/273/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Цуркана М.І. (головуючий); Єрьоміна А.В.; Кравцова О.В., секретар судового засідання - Марчук Л.А.;
за участю: позивача - ОСОБА_4, представника відповідача - Чернюк С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Центральної виборчої комісії про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, що переглядається за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2014 року,
у с т а н о в и л а :
4 жовтня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Центральної виборчої комісії (ЦВК) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Зазначав, що реалізовуючи своє право бути обраним на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року, подав до ЦВК документи, передбачені частиною другою статті 55 Закону України від 17 листопада 2011 року № 4061-VI «Про вибори народних депутатів України» (Закон № 4061-VI), серед яких і заяву про самовисування.
Посилаючись на те, що ЦВК протиправно цю заяву не розглянуло та не ухвалило за нею жодного рішення, просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо реєстрації ОСОБА_4 кандидатом у народні депутати України, неповідомлення про реєстрацію, ненадання рішення про реєстрацію та невидачі посвідчення кандидата у народні депутати України. Також просив зобов'язати ЦВК зареєструвати ОСОБА_4 кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 40 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року та видати відповідне посвідчення.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати, а позов задовольнити.
Заслухавши доповідача, позивача та представника відповідача, здійснивши перевірку доводів апеляційної скарги та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що 25 вересня 2014 року ОСОБА_4 особисто подав до ЦВК пакет документів для реєстрації кандидатом у народні депутати України у одномандатному виборчому окрузі № 40 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року, зокрема заяву про самовисування (без підпису), автобіографію на паперовому носії та в електронному вигляді, документ про внесення грошової застави, 4 фотографії кандидата розміром 4 х 6 сантиметрів на паперових носіях та в електронному вигляді; ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України, а також передвиборну програму.
Про отримання вказаних документів відповідачем видана довідка від 25 вересня 2014 року.
Відповідач своїм листом від 29 вересня 2014 року повідомив ОСОБА_4 про те, що подана заява про самовисування не містить підпису. Оскільки за правилами пункту 5 частини шостої статті 14 Закону України від 30 червня 2004 року № 1932-IV «Про Центральну виборчу комісію» (Закон № 1932-IV) письмова заява, подана до ЦВК, має містити підпис заявника, недотримання цього правила тягне повернення заяви у відповідності до вимог частини сьомої цієї ж статті.
Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність у заяві підпису є підставою для її повернення заявнику.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з висновками суду першої інстанції не погоджується.
Як встановлено статтею 38 Конституції України право бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування належить до основних конституційних прав громадянина.
Практична реалізація права бути обраним народним депутатом України врегульована ухваленими відповідно до Конституції України законами, зокрема Законом № 4061-VI.
Порядок висування та реєстрації кандидатів у народні депутати України унормований розділом VII цього Закону.
За змістом пункту 1 частини другої статті 55 Закону № 4061-VI Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за отримання, серед інших заяви про самовисування, датованої днем подання документів для реєстрації його кандидатом у депутати до Центральної виборчої комісії, із зобов'язанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв'язку з участю у виборах, а також із зобов'язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом (або зазначенням, що таких немає).
Вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації передбачений частиною першою статті 60 Закону № 4061-VI, за правилами якої ЦВК відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі: порушення вимог частин четвертої, п'ятої статті 52 цього Закону; відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону; припинення громадянства України кандидата у депутати; вибуття особи, висунутої кандидатом у депутати, за межі України для проживання чи з метою отримання політичного притулку; визнання особи, висунутої кандидатом у депутати, недієздатною; набрання щодо особи, висунутої кандидатом у депутати, законної сили обвинувальним вироком суду за вчинення умисного злочину; виявлення обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 цього Закону.
В той же час, повернувши заяву про реєстрацію позивачу, ЦВК керувалось статтею 14 Закону № 1932-IV, яка регулює право на звернення до ЦВК з питань, що належать до її повноважень, в порядку, встановленому цим Законом, Законом України «Про звернення громадян» та іншими законами України.
Частиною третьою статті 14 Закону № 1932-IV встановлено, що під зверненням за цим Законом слід розуміти: заяву, в якій міститься прохання сприяти реалізації виборчих прав, права на участь у референдумі, надати консультативно-методичну допомогу чи рекомендації щодо підготовки та проведення виборів і референдумів, роз'яснення з питань застосування законодавства України про вибори і референдуми або в якій висловлюються думки, рекомендації, поради щодо вдосконалення законодавства України з питань виборів і референдумів та правового регулювання виборів і референдумів в Україні, стосовно покращання діяльності виборчих комісій, комісій з референдумів тощо.
З точки зору ЦВК, не підписана позивачем заява про реєстрацію кандидатом у народні депутати України є заявою, яка містить прохання сприяти реалізації виборчих прав шляхом такої реєстрації.
Колегія суддів вважає цей висновок ЦВК помилковим, а положення наведеної статті такими, що не поширюють свою дії на правовідносини щодо звернення та розгляду заяви про реєстрацію кандидата у народні депутати України, оскільки зі змісту самої заяви, пакету інших доданих документів прямо вбачається намір позивача балотуватися. За таких обставин, ЦВК повинна була розглянути заяву за правилами, що регулюють питання реєстрації кандидата у депутати тобто за нормами спеціального Закону, яким по відношенню до Закону № 1932-IV є Закон № 4061-VI.
Сервіси для юристів