ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2026 року
м. Київ
справа № 240/35801/23
адміністративне провадження № К/990/21087/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
суддя-доповідач - Бевзенко В.М.,
судді: Чиркін С.М., Шарапа В.М.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року (ухвалене суддею-доповідачем Токаревою М.С.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року (прийняту у складі головуючого судді: головуючого судді: Капустинського М.М., суддів: Сапальової Т.В., Ватаманюка Р.В.) у справі №240/35801/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст обставин справи
1. У грудні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС України, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ДСНС України - щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги встановленої особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання пов`язаних з проходженням нею служби, оформленого Протоколом №9 засідання комісії з призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту від 08 вересня 2023 року;
- зобов`язати ДСНС України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту інвалідності ІІІ групи у випадках, передбачених пунктом 4 частини другої статті 118 Кодексу цивільного захисту України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю III групи. Однак відповідач відмовив йому у виплаті такої допомоги (протокол № 9 від 08 вересня 2023 року), оскільки з моменту звільнення до моменту встановлення групи інвалідності минуло більше шести місяців. Позивач вважає, що цією відмовою відповідач позбавив його права на соціальні виплати, гарантовані законом, тому він звернувся до суду з цим позовом для захисту своїх прав та інтересів.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ДСНС України щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, що оформлена Протоколом №9 від 08 вересня 2023 року.
Зобов`язано ДСНС України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог частково, суди виходили з того, що зазначена відповідачем обставина (встановлення інвалідності поза межами шестимісячного строку з моменту звільнення) не може бути підставою для відмови позивачу в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги. Суди вказали, що інвалідність, хоч і була встановлена поза межами строку, визначеного пунктом 4 частини другої статті 118 Кодексу цивільного захисту України, проте це відбулося не з вини позивача, а у зв`язку з проходженням тривалого лікування після отриманої травми, тобто з причин, які не залежали від його волі.
Разом з тим, суди зазначили, що позовна вимога про зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку зі встановленням йому III групи інвалідності задоволенню не підлягає. Оскільки визначення наявності чи відсутності підстав для призначення такої допомоги є формою реалізації дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень, суд не може перебирати на себе його функції, а тому задоволення вимоги у такий спосіб виходило б за межі завдань адміністративного судочинства.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Короткий зміст вимог касаційної скарги
3. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, ДСНС України звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Як на підставу касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, скаржник посилається на положення пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме - на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 4 частини другої статті 118 Кодексу цивільного захисту України. Скаржник зазначає, що цією нормою визначено підстави, за наявності яких призначається та виплачується одноразова грошова допомога. При цьому встановлення особі рядового і начальницького складу служби цивільного захисту інвалідності є окремою правовою підставою для призначення і виплати такої допомоги, яка передбачає виплату лише у разі, якщо інвалідність настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) чи захворювання, пов`язаних з проходженням служби, або якщо інвалідність встановлено протягом шести місяців після звільнення зі служби з причин, зазначених у цьому пункті.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що спір стосується застосування присічного строку, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 118 Кодексу цивільного захисту України, який визначає межі соціального права особи. Скаржник вказує на необхідність уніфікованого застосування пункту 4 частини другої статті 118 Кодексу цивільного захисту України, який є підставою для державних видатків з бюджету у кожній судовій справі, і за відсутності визначеного підходу Верховного Суду суди можуть ухвалювати суперечливі рішення.
Сервіси для юристів