ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"08" липня 2015 р. м. Київ К/9991/25429/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у письмовому провадженні
касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2011
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012
у справі № 2а-8367/11 Харківського окружного адміністративного суду
за позовом фізичної особи - підприємця (СПД) ОСОБА_4
до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (ДПІ)
про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі СПД ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
Відповідач не реалізував процесуальне право надати заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача суми грошового зобов'язання із податку на додану вартість згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 17.06.2011 за № 2534/1702/НОМЕР_1. Згідно з цими висновками позивач порушив норми підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР) - завищив податковий кредит на 61861,00 грн. у податковому обліку за вересень 2008 року за господарськими операціями з поставки від ТОВ «Інпромсистем» товарів, транспортування яких не підтверджено.
За наслідками перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.06.2011 № 0001811702 про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість на 61861,00 грн. за основним платежем та 15465,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
У судовому процесі встановлено, що з посиланням на виконання господарських операцій з поставки позивачу від ТОВ «Інпромсистем» товару, останній виписав на адресу позивача податкові накладні, на підставі яких позивач збільшив податковий кредит на 61861,00 грн.
Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).
При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.
За змістом наведених норм право платника ПДВ на включення сум цього податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з мотивів недоведеності у судовому процесі реального характеру поставки позивачу від ТОВ «Інпромсистем» товару з огляду на відсутність доказів його транспортування від постачальника до позивача, зберігання його, відсутність у вказаного постачальника основних засобів (складських приміщень, транспортних засобів), трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставки.
Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. За змістом цих норм товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця, так і у продавця. Висновок суду апеляційної інстанції про необов'язкову наявність у позивача товарно-транспортних накладних на перевезення металопродукції не відповідає цим нормам, тоді як саме на факт ненадання позивачем цих документів ДПІ посилається, доводячи, що операцій з поставок не було.
Разом із тим, суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, не застосували норми підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78, пункт 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України (ПК), тоді як ці норми регулюють відносини, що склалися між сторонами.
Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 ПК (у редакції до внесення змін Законом України від 13.04.2012 № 4652-VI) документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.
У разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність (пункт 86.9 ст. 86 ПК у редакції до внесення змін Законом України від 20.11.2012 № 55803 (набрав чинності з 03.01.2013).
Сервіси для юристів