ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 червня 2016 року м. Київ К/800/37582/15
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Інспекція)
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2015
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2015
у справі № 820/2514/15
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Фін екс - Україна" (далі - Товариство)
до Інспекції
про скасування податкових повідомлень-рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
ВСТАНОВИВ:
У березні 2015 року Товариство звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням подальшого уточнення позовних вимог) просило скасувати:
податкове повідомлення-рішення від 05.11.2014 № 0000102202, за яким платникові збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 302 324 грн. за основним платежем та на 55 766,75 грн. за штрафними санкціями;
податкове повідомлення-рішення від 05.11.2014 № 0000092202 про нарахування Товариству грошового зобов'язання за платежем «операції з відчуження цінний паперів та операцій з деривативами» у сумі 4800 грн. за основним платежем та 1200 грн. за штрафними санкціями;
податкове повідомлення-рішення від 05.11.2014 № 0000112202 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток на 123 128 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2015, позов задоволено.
Судові акти зі спору мотивовані тим, що: операції платника з товариством з обмеженою відповідальністю «Акцептор» (далі - ТОВ «Акцептор») були відображені у податковому обліку Товариства відповідно до їх дійсного економічного змісту; податковим органом не доведено наявності у учасників цих операцій мети, що не відповідає правовому змісту укладених правочинів; витрати платника на оплату послуг повіреного (ТОВ «Акцептор») за договором доручення на купівлю цінних паперів від 01.09.2011 № 0911/01-1-Б;110901/1-Д підтверджуються документально; в силу розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів від 12.08.2013 № 130812/1-ДД, укладеного позивачем та ОСОБА_1, до часу настання строку оплати за цим договором у Товариства не виникло об'єкта оподаткування особливим податком на операції з відчуження цінних паперів та операції з деривативами у 3 кварталі 2013 року.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, покладеними в основу прийняття оскаржуваних рішень, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові акти зі спору скасувати та відмовити у задоволенні даного позову, посилаючись на невідповідність висновків судів правильному застосуванню норм матеріального права та обставинам цієї справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням з такого.
Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті Інспекцією за наслідками проведення планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за той самий період, оформленої актом від 17.10.2014 № 5366/22-02/31063268.
Перевіркою встановлено, що позивачем (продавець) та ТОВ «Акцептор» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів від 28.10.2011 № 1011/28-Д-8;111028/7-Д, за яким позивач зобов'язався передати у власність покупця цінні папери (проценті іменні облігації, емітовані товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні компанія «ІФГ Капітал») загальною вартістю 33 009 695,60 грн. На виконання своїх договірних зобов'язань з оплати придбаних цінний паперів покупець перерахував на рахунок Товариства грошові кошти у загальній сумі 28 444 927,48 грн.
У подальшому названий договір було розірвано додатковою угодою від 30.04.2013 № 2-1011/28-Д-8, відповідно до якої продавець зобов'язався повернути покупцеві одержані кошти у сумі 28 444 927,48 грн. у строк до 30.12.2016.
З огляду на те, що у процесі виконання цього договору цінні папери Товариством покупцеві не передавалися, на дату укладення названого договору купівлі-продажу облігації, які були предметом розглядуваних операцій, на рахунку позивача не обліковувалися, Інспекцією було зроблено висновок про фактичне укладення позивачем договору про надання поворотної фінансової допомоги з формальним його оформленням як договору купівлі-продажу цінних паперів, який у даному разі тягне більш сприятливі податкові наслідки.
Також Інспекція не визнала витрати позивача на оплату послуг повіреного (ТОВ «Акцептор») за договором доручення на купівлю цінних паперів від 01.09.2011 № 0911/01-1-Б;110901/1-Д. Мотивуючи цей висновок, Інспекція послалася на те, що зміст наданих повіреним послуг у рамках виконання цього договору фактично полягав в укладенні від імені Товариства договору купівлі-продажу цінних паперів з особою (товариством з обмеженою відповідальністю «КСН «Тріанон»), з якою позивач перебував у тривалих ділових стосунках; наведене підтверджує штучне залучення позивачем товариства з обмеженою відповідальністю «Акцептор» до вже існуючих договірних правовідносин виключно з метою збільшення витрат у податковому обліку.
Також перевіркою зроблено висновок про невиконання платником функцій податкового агента при нарахуванні і сплаті акцизного податку з операцій з цінними паперами з фізичною особою - ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу цінних паперів від 12.08.2013 № 130812/1-ДД відповідно до підпункту 213.1.7 пункту 213.1 статті 213, пункту 219.2 статті 219 ПК.
Як випливає зі змісту статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», наслідки у податковому обліку створюють здійснювані платником господарські операції, під якими розуміються дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Сервіси для юристів