Постанова ВАСУ від 07.10.2015 року у справі №813/4508/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/15187/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Юрченко В.П.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Інспекція)

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.11.2013

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014

у справі № 813/4508/13-а

за позовом приватного підприємства "Хітал Сервіс" (далі - Підприємство)

до Інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.05.2013 № 0000332210 та № 0000342210.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.11.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014, позов задоволено.

Названі судові рішення мотивовано тим, що платником подано належні первинні документи на підтвердження реальності виконання операцій з поставки Підприємству меблів та підрядних робіт у рамках господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеграл Ай Ті», товариством з обмеженою відповідальністю «БК «АТР Груп» та з товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант-Буд-Сервіс».

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що позивачем не підтверджено фактичного виконання спірних операцій належними документами, представлені платником первинні документи містять суперечливі та неповні відомості щодо конкретних виконавців, часу здійснення спірних операцій; на думку відповідача, вказані обставини у сукупності з установленими фактами фіктивної реєстрації названих контрагентів підтверджують номінальний характер спірних операцій виключно з ціллю одержання платником сприятливих податкових наслідків.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань здійснення господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеграл Ай Ті», товариством з обмеженою відповідальністю «БК «АТР Груп» та з товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант-Буд-Сервіс» за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, оформлену актом від 17.05.2013 № 778/22-10/31977682.

Під час цієї перевірки Інспекцією зроблено висновок про відсутність реальних фінансово-господарських операцій між Підприємством та цими контрагентами, що виключає правомірність формування позивачем у податковому обліку витрат та податкового кредиту за операціями з придбання у перелічених постачальників товарів та робіт.

Наведений висновок слугував підставою для прийняття Інспекцією податкового повідомлення-рішення від 31.05.2013 № 0000332210, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 271 222 грн., та податкового повідомлення-рішення від 31.05.2013 № 0000342210 про збільшення Товариству грошового зобов'язання з ПДВ на 145 305 грн. за основним платежем та на 36326,25 грн. за штрафними санкціями.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суди обох попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що Підприємством дотримано умови, з якими чинне податкове законодавство пов'язує право платника на податковий кредит з ПДВ та на відображення у податковому обліку витрат, тоді як Інспекцією не представлено належних доказів вчинення Підприємством дій, спрямованих на необґрунтоване одержання податкової вигоди.

Втім з такою правовою оцінкою обставин даної справи погодитися не можна.

Так, згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 ПК, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2).

Аналізовані законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток та ПДВ на суму понесених витрат (у тому числі по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) з реальним виконанням господарської операції та з наявністю первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі її виконання.