ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 березня 2017 року м. Київ К/800/20576/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Кобилянського М.Г.,
суддів: Головчук С.В., Іваненко Я.Л.,
секретар судового засідання: Іванова Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - Новокаховської ОДПІ) про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
за касаційними скаргами Новокаховської ОДПІ та ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2016 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог від 22 квітня 2016 року просила:
визнати неправомірними дії Новокаховської ОДПІ щодо ненадання їй невикористаної щорічної основної відпустки тривалістю 13 календарних днів за період роботи з 1 серпня 2014 року по 31 липня 2015 року та щорічної основної і додаткової відпусток тривалістю 35 календарних днів за період роботи з 1 серпня 2015 року по 31 липня 2016 року згідно поданих заяв;
скасувати наказ Новокаховської ОДПІ «Про звільнення» від 14 березня 2016 року № 33-о;
поновити її на посаді начальника управління доходів і зборів з фізичних осіб Новокаховської ОДПІ з 15 березня 2016 року;
виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 березня 2016 року по день прийняття судового рішення;
зобов'язати відповідача надати їй невикористану щорічну основну відпустку тривалістю 13 календарних днів за період роботи з 1 серпня 2014 року по 31 липня 2015 року, щорічну основну відпустку тривалістю 20 календарних днів та додаткову оплачувану відпустку державного службовця тривалістю 15 календарних днів за період роботи з 1 серпня 2015 року по 31 липня 2016 року.
Позов обґрунтовувала тим, що відповідачем її повторно було незаконно звільнено із займаної посади та при звільненні за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) не дотримано порядку вивільнення працівників, а саме: не запропоновано вакантних посад та не переведено на іншу роботу, а також не враховано її переважне право на залишення на роботі. Крім того, на думку позивача, відповідач незаконно відмовив їй у наданні днів відпочинку згідно поданих заяв.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2016 року, позов задоволено частково. Скасовано наказ Новокаховської ОДПІ «Про звільнення» від 14 березня 2016 року №33-о. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління доходів і зборів фізичних осіб Новокаховської ОДПІ з 15 березня 2016 року. Стягнуто з Новокаховської ОДПІ на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 березня 2016 року по 11 травня 2016 року у сумі 5 226 грн з відрахуванням обов'язкових платежів. Постанову суду допущено до негайного виконання в частині поновлення позивача на посаді з 15 березня 2016 року та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за 1 місяць у розмірі 1876,01 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі Новокаховська ОДПІ, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог і постановити нове - про відмову у задоволенні позову повністю. Зазначає, що скорочення чисельності працівників було масовим та складало 28,2 відсотки від попередньої чисельності, запропонувати посади всім працівникам Новокаховської ОДПІ відповідно до вимог статті 49 КЗпП та працевлаштувати їх можливості не було. Тому заповнення нового штатного розпису відбувалось за рахунок тих співробітників, які відразу надали згоду щодо призначення їх в порядку переведення на запропоновані посади або ж мали переважне право на залишення на роботі відповідно до статті 42 КЗпП.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції, змінити судове рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог і постановити нове - про задоволення позову повністю. Зазначає, що суди, відмовляючи у задоволенні вимог про надання щорічної та додаткової відпусток, обґрунтовували свій висновок тим, що їй було виплачено компенсацію за всі не використані дні щорічної та додаткової відпусток на підставі частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР), та не звернули увагу, що її звільнення 4 листопада 2015 року було незаконним та наказ Новокаховської ОДПІ від 4 листопада 2015 року №88-о було скасовано постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року, а заміна частини щорічної відпустки грошовою компенсацією може бути лише за бажанням працівника відповідно до частини четвертої статті 83 КЗпП та частини четвертої статті 24 Закону № 504/96-ВР. Крім того, графік відпусток був затверджений керівником 5 січня 2016 року, тобто під час перебування нею у вимушеному прогулі у зв'язку з незаконним звільненням 4 листопада 2015 року, а подана нею заява в день поновлення на посаді 1 лютого 2016 року та наступного дня були пропозиціями для включення її до графіку відпусток на 2016 рік, які були проігноровані начальником Новокаховської ОДПІ.
В доповненнях до касаційної скарги позивач зазначає, що при обрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» від 6 квітня 2016 року № 292 були підвищені посадові оклади державних службовців, внаслідок чого занижено суму середнього заробітку, що підлягає стягненню з відповідача на її користь.
Перевіривши доводи касаційних скарг, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача та наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги позивача.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено наступне.
Наказом Новокаховської ОДПІ від 4 листопада 2015 року №88-о ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника управління доходів і зборів з фізичних осіб Новокаховської ОДПІ на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року (справа №821/3669/15-а), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року, наказ Новокаховської ОДПІ від 4 листопада 2015 року № 88-о було скасовано, ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника управління доходів і зборів з фізичних осіб Новокаховської ОДПІ з 5 листопада 2015 року.
На підставі вказаного судового рішення відповідач наказом від 1 лютого 2016 року № 9-о поновив ОСОБА_1 на посаді начальника управління доходів і зборів з фізичних осіб Новокаховської ОДПІ.
Поновившись на роботі, позивач вирішила скористатися своїм правом на щорічну основну та додаткову відпустки, про що 1 лютого 2016 року подала відповідну заяву.
Сервіси для юристів