ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 грудня 2016 року м. Київ К/800/16596/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М.,
суддів Загороднього А.Ф.,
Мойсюка М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Прокуратури Сумської області та ОСОБА_2 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Сумської області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області про визнання дій протиправними, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,
встановила:
У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Сумської області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області, в якому просив визнати протиправними дії прокуратури Сумської області щодо ненарахування та невиплати заробітної плати за період з 02 липня 2015 року по 03 грудня 2016 року включно відповідно до статті 81 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), стягнути з Прокуратури Сумської області на користь позивача заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 37982,85 грн за період з 02 липня 2015 року по 03 грудня 2015 року включно та зобов'язати відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду у розмірі 50000 грн.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Прокуратури Сумської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 заробітної плати за період з 02 липня 2015 року по 03 грудня 2015 року включно відповідно до статті 81 Закону № 1697-VII.
Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 37982,85 грн за період з 02 липня 2015 року по 03 грудня 2015 року включно. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції змінити в частині відмови в задоволенні позову щодо відшкодування моральної шкоди та в цій частині ухвалити нове рішення, яким зобов'язати відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду у розмірі 50000 грн. Відповідач також подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати в частині задоволення позовних вимог в цій частині ухвалити нову постанову, якою у позові відмовити.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 01 лютого 2011 року працював на різних посадах в органах прокуратури Сумської області.
З 18 березня 2013 року позивач займав посаду прокурора Прокуратури м. Суми.
Наказом Прокуратури Сумської області від 03 грудня 2015 року № 815к прокурора прокуратури м. Суми ОСОБА_2 звільнено із займаної посади та органів прокуратури Сумської області за власним бажанням (пункт 7 частини 1 статті 51 Закону 1697-VII).
За період з 02 липня 2015 року по 03 грудня 2015 року позивачу нараховувалась та виплачувалась заробітна плата відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі - Постанова КМ України № 505).
ОСОБА_2 вважаючи, що заробітна плата йому у спірний період була нарахована та виплачена всупереч положенням статті 81 Закону № 1697-VII, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач у спірний період неправомірно нараховував та виплачував позивачу заробітну плату відповідно до Постанови КМ України № 505, оскільки заробітна плата у період з 02 липня 2015 року по 03 грудня 2015 року повинна була обчислюватися в розмірах, встановлених статтею 81 Закону № 1697-VII.
Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Частинами першою - третьою статті 81 Закону № 1697-VII передбачено, що заробітна плата прокурорів регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених Законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР) умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Сервіси для юристів