ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"06" грудня 2016 р. м. Київ К/800/63622/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М.,
суддів Загороднього А.Ф.,
Кобилянського М.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Одеса на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Одеса про перерахунок щомісячних страхових виплат,
встановила:
У січні 2012 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Одеса (далі - відділення Фонду) про визнання протиправними дій щодо здійснення з 01 січня 2004 року щомісячних страхових виплат у зв'язку з втратою працездатності, пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, виходячи з меншого розміру, ніж п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати; зобов'язання відповідача виплатити позивачу 117928,40 грн недоплачених щомісячних страхових виплат у зв'язку з професійним захворюванням, виходячи із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати за період з 01 січня 2004 року по 01 лютого 2012 року; зобов'язання відповідача з 01 лютого 2012 року нараховувати та виплачувати позивачу щомісячні страхові виплати в розмірі, встановленому статтею 1197 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до зміни обставин, що тягнуть перерахунок страхових виплат.
На обґрунтування позову послався на те, що розмір страхових виплат мав обчислюватися відповідно до положень статті 1197 ЦК України, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а не згідно з положеннями Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1105-XIV).
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 23 березня 2012 року позов задоволено.
Визнано незаконними дії відділення Фонду щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячної страхової виплати.
Стягнуто з відповідача заборгованість зі сплати щомісячних страхових виплат з 01 січня 2004 року по 01 лютого 2012 року у розмірі 117928,40 грн.
Зобов'язано відділення Фонду проводити щомісячні виплати у розмірі 3219 грн та здійснювати перерахунок соціальної виплати з кожним підвищенням мінімальної заробітної плати згідно діючого законодавства.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
Позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з відділення Фонду заборгованості зі сплати щомісячних страхових виплат за період з 01 січня 2004 року по 27 липня 2011 року залишено без розгляду.
Зобов'язано відділення Фонду здійснити перерахунок розміру щомісячної страхової виплати позивачу, починаючи з 28 липня 2011 року по 27 січня 2012 року у відповідності до статті 1197 ЦК України, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати із урахуванням офіційно встановленого рівня інфляції та провести виплату різниці за період з 28 липня 2011 року по 27 січня 2012 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відділення Фонду подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 24 січня 2002 року з ОСОБА_2, який працював в Пасажирському вагонному депо Одеса-Головна Одеської залізниці на посаді водія автомобіля ВАЗ, стався нещасний випадок, що підтверджується Актом № 1 про нещасний випадок на виробництві від 1 лютого 2002 року.
Висновком Одеської Травматологічної спеціалізованої медико-соціальної комісії від 22 жовтня 2002 року встановлено втрату 35 % працездатності позивача та визнано його інвалідом ІІІ групи.
12 листопада 2002 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення страхових виплат у зв'язку з нещасним випадком на виробництві.
Постановою відділення Фонду від 12 листопада 2002 року № 823/1 ОСОБА_2 з 22 жовтня 2002 року по 22 жовтня 2003 року відповідно до Закону № 1105-XIV призначені страхові виплати, виходячи із розміру середньої заробітної плати.
Сервіси для юристів