ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2026 року
м. Київ
справа №580/358/25
адміністративне провадження № К/990/14647/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шевцової Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання протиправним рішення, зобов`язати вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року (ухвалене суддею-доповідачем Гаращенко В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року (ухвалену колегією суддів у складі: судді-доповідача Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум від 05 липня 2024 року №18/д, в частині пункту 18 щодо повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум позивачу;
- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача та призначити одноразову грошову допомогу, передбачену пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям» від 28 лютого 2022 року №168 (далі - постанова КМУ №168).
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення відповідача, у вигляді протоколу від 05 липня 2024 року №18/д, є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки позивач подала необхідний пакет документів на підтвердження свого права щодо отримання одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі чоловіка, з яким вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу - загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_2 , в тому числі рішення суду щодо проживання позивачки із загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05 липня 2024 року №18/д, про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум ОСОБА_1 у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 . Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути питання про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що факт спільного проживання ОСОБА_1 із загиблим військовослужбовцем ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 02 червня 2017 року до дня його загибелі встановлений рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 січня 2024 року у справі №705/3247/23, яке набрало законної сили. Суди зазначили, що вказаним судовим рішенням підтверджено ведення позивачкою та загиблим спільного господарства, наявність спільного побуту, взаємних прав та обов`язків, а отже, на їх переконання, належність позивачки до кола членів сім`ї загиблого військовослужбовця, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Водночас суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги про безпосереднє зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, оскільки відповідач не вирішив це питання по суті, а повернув документи на доопрацювання, у зв`язку із чим суд вважав належним способом захисту зобов`язання відповідача повторно розглянути питання про виплату допомоги з урахуванням висновків суду.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Міністерство оборони України, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
6. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 58 Конституції України, статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), статті 21 Сімейного кодексу України (далі -СК України), пункту 2 постанови КМУ №168, порушили положення статті 242 КАС України.
7. Міністерство оборони України зазначає, що суди безпідставно застосували положення статті 16-1 Закону №2011-XII у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 09 грудня 2023 року №3515-ІХ. Ця редакція набрала чинності 29 березня 2024 року, тобто через рік після загибелі військовослужбовця (ІНФОРМАЦІЯ_1), і згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями має зворотну дію виключно щодо прав дітей, зачатих за життя загиблого, але не щодо осіб, які проживали з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Скаржник наголошує, що правовідносини мають регулюватися законодавством, чинним на дату смерті особи.
8. Скаржник зауважує, що суди попередніх інстанцій помилково ототожнили поняття «шлюб» та «проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу». Відповідно до статті 21 СК України, шлюбом є союз, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану, а фактичне проживання не є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Статус дружини особа набуває лише через офіційну реєстрацію шлюбу, тому встановлення факту спільного проживання судом не може легітимізувати правове становище неодруженої пари як подружньої.
9. У скарзі також зазначено, що Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975, містить імперативну вимогу. Для виплати допомоги дружині обов`язково подається свідоцтво про шлюб, а даний порядок не передбачає альтернативи у вигляді рішення суду про проживання однією сім`єю. Водночас позивачкою таке свідоцтво надано не було.
10. Щодо неврахування висновків Верховного Суду, скаржник посилається на постанову від 23 січня 2020 року у справі №804/1501/18, у якій зазначено, що хоча учасники фактичних шлюбних стосунків можуть визнаватися членами сім`ї в окремих сферах, це не є рівнозначним поняттю «подружжя». Встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу не легітимізує правове становище пари як подружньої, оскільки цей статус набувається тільки в разі реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2025 року у справі №240/12904/23.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Сервіси для юристів