ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 липня 2016 року м. Київ К/800/4796/16
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
за участю секретаря Загороднього А.А.
та представників сторін:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - не з'явились,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.10.2015
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2016
у справі № 817/2818/13-а
за позовом ОСОБА_2
до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.06.2013 № 0000301702 та № 0000311702.
В частині позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2013 № 0000311702 справа розглядалася судами неодноразово. Так, постановою Вищого адміністративного суду України від 27.05.2015 судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з метою перевірки факту перевищення суми оподатковуваних операцій позивача як платника єдиного податку 2 групи 300 000 гривень протягом послідовних дванадцяти календарних місяців починаючи з 01.04.2012 для визначення обсягу податкового обов'язку ОСОБА_2 зі сплати ПДВ.
За наслідками нового розгляду справи постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29.10.2015, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2016, у позові ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, покладеними в основу прийняття оскаржуваних рішень, ОСОБА_2 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові акти зі спору скасувати та прийняти рішення про задоволення даного позову. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що судами неправильно виконано вказівки Вищого адміністративного суду України, викладені у його постанові від 27.05.2015, шляхом врахування суми виручки позивача, одержаної у період перебування на спрощеній системі оподаткування, при визначенні обсягу податкового обов'язку зі сплати ПДВ.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням з такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за якими покладено на органи державної податкової служби, за період з 01.04.2010 по 23.04.2013. Результати цієї перевірки викладені в акті від 14.05.2013 № 131/17-39/НОМЕР_3.
Перевіркою виявлено, що протягом 2012 року позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності платників 2 групи, здійснювала діяльність з надання послуг з оренди торгівельних місць, у тому числі приватним підприємцям, які перебували на загальній системі оподаткування.
Наведена обставина стала підставою для висновку про втрату фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 права починаючи з 01.04.2012 застосовувати правила оподаткування, передбачені для платників податків 2 групи, та про необхідність з цієї дати перейти на сплату інших податків і зборів, у зв'язку з чим позивачеві донараховано, зокрема, грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 142 480,15 грн. (у тому числі 112 488,12 грн. за основним платежем та 29992,03 грн. за штрафними санкціями) за податковим повідомленням-рішенням від 17.06.2013 № 0000311702.
У постанові від 27.05.2015 з даної справи Вищий адміністративний суд України, керуючись положеннями пункту 291.4 статті 291, пункту 293.4 статті 293, підпункту 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України (далі - ПК), сформував правову позицію з даного спору, відповідно до якої в силу провадження фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 господарської діяльності з надання послуг суб'єктам господарювання, які не є платниками єдиного податку, що не відповідає законодавчо визначеним умовам перебування на спрощеній системі оподаткування платника єдиного податку другої групи, починаючи з 01.04.2012 оподаткування доходів позивача має здійснюватися за загальними правилами оподаткування.
Згідно з пунктом 181.1 статті 181 ПК у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.
У зв'язку з цим Вищий адміністративний суд України наголосив на необхідності перевірки факту досягнення позивачем наведеного у цій нормі обсягу оподатковуваних операцій починаючи з 01.04.2012 для визначення обсягу податкового обов'язку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 щодо нарахування і сплати ПДВ.
Сервіси для юристів