ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 травня 2026 року
м. Київ
справа № 380/22794/24
касаційне провадження № К/990/53050/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 (суддя Костецький Н.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2025 (головуючий суддя Шавель Р.М., судді Бруновська Н.В., Запотічний І.І.) у справі №380/22794/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Управління від 24.07.2024 №2201545-2412-UA46120090000051307, №2201546-2412-UA46120090000051307, №2201547-2412-UA46120090000051307, №2201548-2412-UA46120090000051307.
На обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення стосуються нарахування йому орендної плати за землю за 2024 рік, однак він не є платником орендної плати за землю, оскільки земельні ділянки були отримані для ведення фермерського господарства та фактично використовується Фермерським господарством «Галущак С.Д.», яке щомісячно сплачує орендну плату та подало до контролюючого органу декларацію з плати за землю за 2023 рік, яка була прийнята податковим органом. Фермерське господарство користується земельними ділянками, які перебувають у користуванні позивача, зареєстроване належним чином в якості юридичної особи, здійснює сплату відповідного податку, відтак нарахування земельного податку з фізичних осіб позивачу є протиправним, оскільки фізична особа, яка отримала у користування «для ведення фермерського господарства» земельні ділянки здійснює діяльність на цих землях не особисто, а через створену ним юридичну особу фермерське господарство.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 11.06.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2025, позов задовольнив.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що в разі створення фермерського господарства саме таке господарство виступає суб`єктом взаємовідносин щодо оренди, через що власне цей суб`єкт повинен нести обов`язки щодо сплати відповідної орендної плати.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та процесуального права, просив скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій скаржник визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), яким передбачено право на касаційне оскарження, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, з посиланням у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.
В касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28.08.2018 у справі №808/3798/16, від 13.09.2019 у справі №120/4362/18-а, від 10.07.2020 у справі №0240/2978/18-а та від 13.04.2023 у справі №120/433/20-а.
Скаржник покликається на те, що використання земельних ділянок через створене платником Фермерське господарство «Галущак С.Д.» не змінює статусу позивача як орендаря земельних ділянок та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати орендну плату за земельні ділянки.
Відповідач зауважує, що орендовані позивачем земельні ділянки перебували у фактичному користуванні ФГ « ОСОБА_1 », проте останній не оформив належним чином передачу земельних ділянок фермерському господарству як землекористувачу.
Скаржник вважає, що оскільки орендарем земельних ділянок є фізична особа ОСОБА_1 , тому саме на нього відповідно до положень пункту 288.2 статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), покладено обов`язок щодо сплати орендної плати згідно з договорами оренди землі.
Скаржник вважає, що надані позивачем платіжні інструкції про сплату фермерським господарством орендної плати самі по собі не підтверджують факту зарахування коштів до бюджету або на рахунок орендодавця. Крім, того, податкова декларація ФГ «Галущак С.Д.» з плати на землю засвідчує лише самостійно визначене податкове зобов`язання, однак не є підтвердженням його фактичного виконання. Вона приймається податковим органом автоматично, без оцінки дійсності фактичних платежів.
Відповідач вказує, що за відсутності підтвердження реального надходження коштів, відсутні підстави вважати орендну плату за 2024 рік повністю сплаченою.
Скаржник доводить, що навіть за наявності фактів здійснення платежів, визначальним є не лише факт сплати, а й його правильність з точки зору суб`єктного складу та процедури. У розглядуваному випадку податкове зобов`язання щодо сплати орендної плати за землю було нараховано на фізичну особу, яка виступає орендарем земельних ділянок, натомість оплата здійснювалася фермерським господарством як юридичною особою, що не змінює обов`язку орендаря сплачувати орендну плату за землю. Оплата іншою особою не свідчить про належне виконання податкового обов`язку орендарем, оскільки порушено процедуру визначення та виконання такого обов`язку відповідно до вимог ПК України. Факт здійснення платежів без належного оформлення та суб`єктивної відповідності не змінює статусу платника податку і не є підставою вважати податковий обов`язок виконаним.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.12.2025 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.05.2026 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 06.05.2026.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
У справі, що розглядається, суди установили, що відповідно до чотирьох договорів оренди землі від 08.04.2019, укладених між Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській обл. (орендодавець) та позивачем (орендар), ОСОБА_1 передано в оренду строком на 7 років земельні ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення фермерського господарства загальною площею: 14,0000 га (рілля), 8,0000 га (рілля), 14,5589 га (рілля), 22,6058 га (рілля).
30.10.2019 позивач зареєстрував юридичну особу ФГ «Галущак С.Д.» (код ЄДРПОУ 43318467), про що внесено запис №14051020000001060 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Сервіси для юристів