ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"06" квітня 2016 р. м. Київ К/800/15737/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Шипуліної Т.М.,
за участю секретаря Титенко М.П.
представників сторін:
позивача не з'явився,
відповідача Гаспарян С.С.,
третьої особи Кузьменко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуВиробничо-сервісного підприємства «Полтава - Автокомплект» на постановуПолтавського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 рокута ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 рокуу справі№816/4134/14за позовомВиробничо-сервісного підприємства «Полтава - Автокомплект»до третя особаКременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-сервісне підприємство «Гірмашсервіс»провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
В С Т А Н О В И В:
Виробничо-сервісне підприємство «Полтава - Автокомплект» (далі по тексту - позивач, ВСП «Полтава - Автокомплект») звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-сервісне підприємство «Гірмашсервіс» (далі по тексту - третя особа, ТОВ «ВСП «Гірмашсервіс»), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03 жовтня 2014 року № 00000621500/38.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду 12 березня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року і постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем у період з 27 серпня 2014 року по 02 вересня 2014 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ВСП «Полтава - Автокомплект» сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджету у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів декларації за квітень 2014 року.
За результатами перевірки 09 вересня 2014 року складно акт №2179/16-02-15-00124833615, в якому зафіксовано встановлені під час перевірки порушення позивачем вимог пункту 187.1 статті 187, пунктів 200.4, 200.17 статті 200, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено необхідність зменшення платнику суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів (рядок 23.2 декларації) за квітень 2014 року на 1245811 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем 03 жовтня 2014 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 00000621500/38, яким позивачу відмовлено у наданні суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2014 року в розмірі 1245811 грн.
Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення слугував висновок податкового органу про те, що позивачем до податкових зобов'язань за квітень 2014 року не включено суму ПДВ в розмірі 1926,20 грн. за податковою накладною від 18 квітня 2014 року №6, що виписана ТОВ «ВСП «Гірмашсервіс». Крім того, відповідач зазначив, що до розрахунку суми бюджетного відшкодування за квітень 2014 року позивач, окрім іншого, відніс суму ПДВ в розмірі 1246885,00 грн. за результатами відображення у податковому обліку господарських операцій з придбання основних засобів у ТОВ «ВСП «Гірмашсервіс». Станом на 30 квітня 2014 року за особовим рахунком ТОВ «ВСП "Гірмашсервіс» рахується заборгованість зі сплати ПДВ в розмірі 2164488,69 грн., що свідчить про ненадходження ПДВ до Державного бюджету України.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій зауважили, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки від 09 вересня 2014 року №2179/16-02-15-00124833615, а відтак - правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 03 жовтня 2014 року №00000621500/38.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пункт 198.2. названої статті встановлює, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
Сервіси для юристів