ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"06" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/62431/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С. В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
в с т а н о в и л а:
У травні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2009 року у відповідності до ст. ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2008 рік.
Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2009 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2010 року, позов задоволено частково. Визнано дії відповідача неправомірними та зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача відповідно до статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2008 рік.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої і апеляційної інстанцій, а у справі ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» наведену норму викладено в новій редакції, проте у зв'язку із визнанням цих змін такими, що не відповідають Конституції (Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008), на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії діяла вищенаведена редакція статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказана редакція пов'язує розмір перерахованої пенсії із розміром заробітної плати, з якого обчислювалась пенсія (при її первісному призначенні або останньому перерахунку). Тобто, за змістом статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підстави для застосування будь-якого іншого показника (в тому числі і показника заробітної плати за рік, що передує перерахунку), відсутні.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 № 530 встановлено порядок перерахунку пенсій особам, які після її призначення продовжували працювати, відмінний від того порядку, який визначений частиною 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зокрема, встановлено, що у разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами застосуванню підлягає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме нормативні положення статті 42 цього Закону, що діяли в редакції до скасування змін, внесених за Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», та були і залишаються чинними на момент проведення перерахунку пенсії.
За таких обставин, зі змісту частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що при обчисленні заробітної плати для перерахунку пенсії можуть бути змінені показники заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення пенсії, але не визначено, за який календарний рік береться середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України. Виходячи з буквального тлумачення частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей показник повинен бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.
Зважаючи на те, що пенсіонер має право обрати метод обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії, в тому числі і з урахуванням заробітної плати, яку він отримував до моменту перерахунку пенсії, але не має права вимагати застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії, підстави для перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2008 рік відсутні.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними і задоволенню не підлягають.
З урахуванням наведеного та зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову в позові.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а :
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова задовольнити.
Постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2010 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Сервіси для юристів