ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"06" лютого 2014 р. м. Київ К/800/56604/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Логвиненка А.О.,
Мороза В.Ф.,
при секретарі Антипенку В.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03.12.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області, Канівського управління Державної казначейської служби України Черкаської області про стягнення незаконно стягнутого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області, Канівського управління Державної казначейської служби України Черкаської області про стягнення незаконно стягнутого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03.12.2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 було відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 було залишено без задоволення, а постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03.12.2012 року - без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03.12.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Управлінням Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області, Канівським управлінням Державної казначейської служби України Черкаської області подані заперечення на касаційну скаргу, в яких вони просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, заперечення на неї, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 31.03.2011 року позивач набув право власності на автомобіль марки «Hyundai» моделі «Santa Fe», у зв'язку з чим ним було сплачено збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 7187,50 грн.
Дізнавшись про порушення свого права, ОСОБА_3 14.06.2012 року ОСОБА_3 звернувся із заявою до управління Пенсійного фонду України з проханням повернути помилково сплачені кошти у розмірі 7187,50 грн. Вимога заяви не була задоволена, у зв'язку з чим позивач звернуся до суду.
Пунктом 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла на час придбання автомобіля) визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Отже, відповідно до цього Закону (в редакції, що діяла на час придбання автомобіля) обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.
Проте, відповідно до пункту 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).
Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 01.11.96 року № 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Враховуючи, що Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла на час придбання автомобіля) не було передбачено сплату збору при придбанні автомобіля, а сплата даного збору була передбачена лише при його відчуженні, колегія суддів приходить до висновку про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови ОСОБА_3 в поверненні безпідставно отриманого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції з відчуження легкового автомобіля та стягнення з Державного бюджету України на його користь суми помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції з відчуження легкового автомобіля.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, але судами допущено помилку в застосуванні норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення, судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Сервіси для юристів