ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 жовтня 2016 року м. Київ К/800/23729/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Веденяпіна О.А.
при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,
за участю представників сторін: від позивача - не з'явився,
від відповідача - Піддубняк А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу приватного підприємства «Андриса»
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 р.
у справі № 2а-13732/12/2070
за позовом приватного підприємства «Андриса»
до Харківської обласної митниці
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2012 року приватне підприємство «Андриса» (далі - позивач, ПП «Андриса») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської обласної митниці (далі - відповідач), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 05.12.2012 р. № 124.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 р. адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 05.12.2012 р. № 124; вирішено питання про судові витрати.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 р. - скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 р. та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 р.
Відповідач у письмових запереченнях на касаційну скаргу та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 02.11.2012 р. по 07.11.2012 р. посадовими особами Харківської обласної митниці, на виконання наказу від 30.10.2012 р. № 1008 та на підставі статей 336, 345, 351 Митного кодексу України, була проведена невиїзна документальна перевірка фактів митного оформлення ПП «Андриса» товару «шприци з полімерних матеріалів з голками або без голок…», за період з 01.03.2010 р. по 15.09.2010 р. та з 25.11.2010 р. по 16.03.2011 р., за результатами якої складено акт від 16.11.2012 р. №0051/12/807000000/31800005 та встановлено порушення позивачем вимог законодавства України в галузі митної справи у зв'язку з несплатою антидемпінгового мита, що призвело до порушення вимог Митного кодексу України, Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» в частині повноти сплати антидемпінгового мита за імпорт товарів, в результаті чого було занижено податкові зобов'язання з антидемпінгового ввізного мита на суму 1 541 369,47 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 05.12.2012 р. № 124, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: «антидемпінгове мито та товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» у розмірі 1 541 369,47 грн.
Як вбачається з акту перевірки від 16.11.2012 р. №0051/12/807000000/31800005, фактичною підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з антидемпінгового мита на товари, що ввозяться на митну територію України, слугували твердження перевіряючих про порушення позивачем норм Закону України «Про Єдиний митний тариф», Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 р. № АД-216/2009/4402-37 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну шприців походженням з Королівства Іспанія, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Федеративної Республіки Німеччина і Китайської Народної Республіки» внаслідок несплати антидемпінгового мита на загальну суму 1 541 369,47 грн. при ввезенні на територію України за вантажно-митними деклараціями № 807070006/2010/472690 від 26.05.2010 р., № 807070006/2010/420524 від 09.06.2010 р., № 807070006/2010/426721 від 08.09.2010 р., №807070006/2010/432156 від 01.12.2010 р., № 807070006/2010/433168 від 16.12.2010 р., № 807070006/2010/421490 від 03.02.2011 р. шприців ін'єкційних одноразового застосування BDDISCARDITTMII, об'ємом 5 мл. з голками 0,7*40, 0,8*40, за кодом 9018311000 згідно з УКТЗЕД, країна походження - Королівство Іспанія.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що на дати ввезення позивачем шприців на митну територію України у режимі імпорту рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 р. № АД-216/2009/4402-37 не діяло, а відтак у позивача не було обов'язку сплатити антидемпінгове мито, встановлене цим рішенням; митний орган, закінчивши митне оформлення товару, ввезеного в режимі імпорту, і дозволивши цим самим його вільний обіг на території України, не вправі донараховувати будь-які платежі, пов'язані із ввезенням товару.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що законність рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 р. № АД-216/2009/4402-37, яким запроваджено антидемпінгове мито для шприців з полімерних матеріалів, підтверджена ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.3.2011 р. у справі № 2а-3851/10/2670, а тому при ввезенні цього товару на митну територію України ПП «Андриса» повинно були сплатити зазначений обов'язковий платіж.
Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Сервіси для юристів