ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 липня 2016 року м. Київ справа № 800/275/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Смоковича М.І.,
суддів: Горбатюка С.А., Мороз Л.Л., Сороки М.О., Стрелець Т.Г.,
секретаря судового засідання: Гулової О.І.,
за участю позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: Карлаша Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі також - Комісія, ВККС) про визнання бездіяльності протиправною, визнання незаконним та скасування рішення,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 5 травня 2016 року звернулася в суд з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в якому просила визнати протиправною бездіяльність ВККС, визнати незаконним та скасувати рішення ВККС від 07 квітня 2016 року № 787/дп-16 (далі - Рішення), яким рекомендовано Вищій раді юстиції розглянути питання про звільнення з посади судді Малиновського районного суду м. Одеси Жуган Любові Володимирівни з підстав, передбачених пунктом 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України.
Позивач ОСОБА_1 вимоги обґрунтовує тим, що до Малиновського районного суду м. Одеси, в якому вона працює суддею, надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Гепард» (далі - ТОВ «Охоронне агентство «Гепард») про звільнення та усунення перешкод в користуванні майном (далі - справа за позовом ОСОБА_3.), яка була для неї розподілена з дотримання правил, передбачених статтею 111 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
5 листопада 2014 року суддею Жуган Л.В. було прийнято ухвалу про забезпечення позову з метою не допущення порушення права власності ОСОБА_3, на отримання частини прибутку товариства, а в разі ліквідації товариства - на отримання частини майна (далі - ухвала про забезпечення позову). Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 3 грудня 2014 року скасував цю ухвалу.
Позивач зазначає, що за постановлення ухвали про забезпечення позову Комісією прийнято оскаржуване Рішення. Разом з тим вказує, що це Рішення ВККС є протиправним з урахуванням такого.
Обґрунтовує, що під час прийняття ухвали про забезпечення позову позивач керувалась правилами, передбаченими статтею 152 ЦПК України. Давати оцінку процесуальному рішенню і діям судді щодо розгляду конкретної справи може лише суд вищої інстанції, а не Комісія. Скасування ухвали апеляційним судом не вказує на порушення присяги суддею Жуган Л.В. та не може бути підставою для притягнення до відповідальності судді. Комісія безпідставно констатує факт вчинення суддею грубої недбалості, оскільки докази про таке відсутні. Комісія під час прийняття Рішення не визначила всіх ознак порушення присяги та не врахувала, що поняття порушення присяги є недосконалим, та, що суддя не може нести відповідальність за ухвалене ним судове рішення. Крім того, Комісією не враховано положення про річний строк стосовно притягнення до відповідальності судді.
ОСОБА_1 просила задовольнити позовну заяву.
В письмових запереченнях на позов Комісія просить у задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні ОСОБА_1 заявлений позов підтримала та пояснила, що працює на посаді судді Малиновського районного суду міста Одеси. У неї в провадженні перебувала справа за позовом ОСОБА_3 Вважаючи, що заявлений спір відноситься до категорії трудових спорів та, що спір пов'язаний з усуненням перешкод в користуванні нерухомим майном - нежитловими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: м. Одеса, вул. Остапа Вишні, буд. № 1, що за територіальною приналежністю знаходяться на територіальній юрисдикції Малиновського району м. Одеси, нею було визначено, що справа підсудна Малиновському районному суду м. Одеси.
До позовної заяви ОСОБА_3 додав заяву про забезпечення позову, яка ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2014 року частково задоволена на підставі досліджених судом доказів та обставин викладених у позовній заяві.
При розгляді заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову, матеріалів справи, вона керувалась частиною третьою статті 61 ЦПК України, якою передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини та частини другої статті 152 ЦПК України у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
При цьому враховано, що умовою до застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що будь-яке майно, яке є у володінні, користуванні відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, внаслідок здійснення юридично значимих дій директором підприємства, для врегулювання чого необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
На думку позивача, така ухвала постановлена з метою не допущення порушення права власності ОСОБА_3, на отримання частини прибутку товариства, та в разі ліквідації товариства - на отримання частини майна. Постановляючи таку ухвалу, позивач вважала, що не вжиття таких заходів забезпечення позову потягне за собою звинувачення її, як судді, з боку позивача, що вона сприяє рейдерському захвату підприємства сторонніми особами на чолі з директором ОСОБА_4, та порушенні його прав як співвласника.
Також позивач пояснила, що, враховуючи наявність арешту, накладеного на нежитлові будівлі та споруди, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Главбудплюс» (далі - ТОВ «Главбудплюс»), ухвалою Господарського суду Одеської області від 29 жовтня 2014 року, вона не могла передбачити таких наслідків, як відчуження майна самим засновником підприємства ОСОБА_3, та чи могло це бути взагалі здійснено ним саме на шкоду самому собі, як співзасновнику.
Постановляючи таку ухвалу про забезпечення позову позивач вважала, що ця ухвала є способом захисту права власності співзасновника ТОВ «Главбудплюс» ОСОБА_3, порушеного внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_4, який своїми неправомірними діями, як вказав позивач у позові, фактично незаконно захопив майно товариства та усунув його від контролю діяльності товариства.
Приймаючи оскаржуване рішення Комісія зазначила, що порушення вимог процесуального закону під час вирішення питання про забезпечення позову, допущені суддею Жуган Л.В. внаслідок неналежного ставлення до службових обов'язків, є істотними і призвели до перешкоджання діяльності суб'єкта господарювання, а також порочать звання судді, викликають сумнів у її об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.
Водночас позивач пояснила, що приймаючи оскаржуване Рішення та встановлюючи, що в діях судді Жуган Л.В. є ознаки порушення присяги, Комісія не визначила всіх ознак складу порушення присяги, зокрема обставин, у чому полягали її дії, як судді стосовно сумніву у чесності та непідкупності судових органів та не навела в рішенні обґрунтувань з підстав чого було здійснено такий висновок, будь-які дії судді при прийнятті скасованої ухвали комісією у рішенні не кваліфіковано. Позивач вважає, що ВККС у своєму рішенні не довела, що суддя Жуган Л.В. порушила присягу судді під час постановлення ухвали про забезпечення позову.
При прийнятті оскаржуваного Рішення Комісія не врахувала стаж роботи судді Жуган Л.В. на посаді судді, на час вчинення проступку, позитивну характеристику, те, що до дисциплінарної відповідальності раніше не притягувалась, тобто як суддя не допускала свідомого та систематичного порушення законів України під час здійснення правосуддя. Вважає можливим застосування до неї як судді більш м'якого дисциплінарного стягнення.
Сервіси для юристів