Постанова ВАСУ від 05.06.2014 року

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" червня 2014 р. м. Київ К/9991/18275/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),суддівЛіпського Д.В., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим та Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим

на постанову Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2010 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (далі - ГУ МВС України в АР Крим), Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим (далі - ГУ ПФУ в АР Крим) про перерахунок грошового забезпечення і пенсії та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У березні 2003 року ОСОБА_4 звернувся до суду з цим позовом, в якому зазначив про порушення відповідачами права на грошове забезпечення та пенсійних прав.

В обґрунтування вимог посилався на те, що у 2000 році звільнився у відставку зі служби в органах внутрішніх справ і йому призначено пенсію за віком на підставі Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ). Вказує, що під час проходження служби, ГУ МВС України в АР Крим з 1996 року по 2000 року виплачувало йому грошове забезпечення без урахування доплати в розмірі 50% суми пенсії, яка могла б бути нарахована особам, що мають право на пенсію за вислугою років і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, а також премії і матеріальної допомоги, встановлених Указом Президента України від 04 жовтня 1996 року №926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» (далі - Указ Президента № 926/96). Зазначене вплинуло на розмір пенсії. Крім того, після його звільнення запроваджені нові види доплат і надбавок, внаслідок яких збільшилось грошове утримання осіб, які проходять службу в органах внутрішніх справ. Посилаючись на те, що внаслідок неправомірних дій відповідачів, отримує пенсію в меншому ніж належить розмірі, та уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути з ГУ МВС України в АР Крим борг по невиплаченому грошовому забезпеченню з 01 грудня 1996 року по 05 січня 2000 року в сумі 13816,51 грн, невиплачену матеріальну допомогу в сумі 3771,27 грн з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення та відшкодувати моральну шкоду в сумі 6500,00 грн, а ГУ ПФУ в АР Крим зобов'язати провести перерахунок пенсії, виходячи з розміру грошового забезпечення з 06 січня 2000 року - 1542,69 грн, з 01 жовтня 2001 року - 2486,63 грн, з 01 травня 2003 року - 4724,59 грн та виплатити різницю з урахуванням індексу інфляції.

Справа неодноразово розглядалась судами.

Постановою Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ГУ МВС України в АР Крим на користь ОСОБА_4 заборгованість по грошовому забезпеченню з 01 грудня 1996 року по 05 січня 2000 року в сумі 9179,54 грн з урахуванням встановленого індексу інфляції на день виплати, матеріальну допомогу 1907,95 грн з врахуванням встановленого індексу інфляції на день виплати і моральну шкоду в сумі 6500,00 грн. Зобов'язано ГУ ПФУ в АР Крим провести перерахунок ОСОБА_4 пенсії за вислугу років з врахуванням щомісячного грошового забезпечення ОСОБА_4 за період 06 січня 2000 року - 1040,30 грн, з 01 січня 2002 року - 1259,33 грн, з 01 січня 2004 року - 2971,75 грн і виплатити різницю недоотриманої пенсії з врахуванням встановленого індексу інфляції на день виплати. У інший частині позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2011 року змінено рішення суду першої інстанції, абзац 2 та 3 резолютивної частини якої викладено в наступній редакції: «Стягнути з ГУ МВС України в АР Крим на користь ОСОБА_4 заборгованість по грошовому забезпеченню з 01 грудня 1996 року по 05 січня 2000 року і матеріальну допомогу з врахуванням встановленого індексу інфляції на день виплати. Зобов'язати ГУ ПФУ в АР Крим провести перерахунок ОСОБА_4 пенсії за вислугу років з врахуванням щомісячного грошового забезпечення ОСОБА_4 за період з 06 січня 2000 року, з 01 січня 2002 року, з 01 січня 2004 року та виплатити різницю недоотриманої пенсії з врахуванням встановленого індексу інфляції на день виплати.

У касаційних скаргах ГУ МВС України в АР Крим та ГУ ПФУ в АР Крим порушують питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

ГУ МВС України в АР Крим у касаційній скарзі посилається на те, що відповідно до положень Указу Президента № 926/96, встановлення пенсійної доплати та премій проводилось в межах асигнувань, що виділялось на утримання цих органів та є правом, а не обов'язком керівництва. Крім того, позивачем пропущено строк звернення до суду.

ГУ ПФУ в АР Крим в касаційній скарзі посилається на те, що повноваження щодо виплати пенсій пенсіонерам органів внутрішніх справ передані органам Пенсійного фонду України з 01 січня 2007 року, отже суди безпідставно зобов'язали виплатити позивачу заборгованість, що виникла з 2000 по 2004 рік. Зазначає, що суди необґрунтовано зобов'язали перерахувати грошове забезпечення позивача, виходячи лише з висновків експертизи, не перевіривши при цьому,чи були вказані доплати фактично встановлені ОСОБА_4 під час проходження ним служби.

Відповідно до статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 проходив службу в органах внутрішніх справ, з якої звільнений за віком, згідно з наказом начальника ГУ МВС України в АР Крим від 05 січня 2000 року №12 о/с.

У січні 2000 року позивачу призначено пенсію на підставі Закону №2262-ХІІ, яку обчислено з таких видів грошового забезпечення: посадового окладу, доплати за звання, доплати за вислугу років, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, надбавки за особливі умови служби.

Задовольняючи позов в частині вимог про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню, а саме: доплати в розмірі 50% суми пенсії, яка могла б бути нарахована особам, що мають право на пенсію за вислугою років і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, а також премії, встановлених Указом Президента № 926/96, суди виходили з того, що позивач мав право на отримання цих видів грошового забезпечення та обчислення пенсії з урахуванням цих доплат.

Проте, з такими висновками погодитись неможливо.

Відповідно до частини 3 статті 43 Закону №2262-ХІІ, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з грошового забезпечення цих військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу. При цьому для обчислення їм пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року №452 «Про упорядкування додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців» встановлений перелік щомісячних додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, який не є вичерпним, оскільки іншими нормативно-правовими актами запроваджені інші щомісячні надбавки, доплати та підвищення, які теж є щомісячними додатковими видами грошового забезпечення.

Так, пунктом 3 Указу Президента № 926/96, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, надавалось право керівникам органів внутрішніх справ у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів, установлювати: особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, щомісячну доплату в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована, а також преміювати осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи в межах фонду преміювання, створеного у розмірі чотиримісячного фонду грошового забезпечення, без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами.

Аналіз змісту наведеної норми права свідчить про те, що премія і доплата в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути нарахована, які позивач просив врахувати як до грошового забезпечення, так і для обчислення розміру пенсії, не носили постійного характеру, їх виплата дозволена у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів (фонду преміювання); конкретні розміри премії і вказаної доплати зазначеним Указом встановлені не були; керівникам органів внутрішніх справ надане право, а не покладено обов'язок установлювати зазначеним особам визначені цим нормативно-правовим актом додаткові види грошового забезпечення.

Судами встановлено, що під час проходження служби позивачу премія і доплата в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути нарахована позивачеві, виплачувалась періодично в залежності від фінансування.