ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 травня 2026 року
м. Київ
справа № 440/10382/24
адміністративне провадження № К/990/20647/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №440/10382/24
за позовом Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року (суддя Ясиновський І.Г.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року (головуючий суддя Макаренко Я.М., судді: Жигилій С.П., Перцова Т.С.),
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2024 року Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (далі також - позивач, Підприємство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі також - відповідач, контролюючий орган), у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 03.04.2024 № 77/4-1631 про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.
В обґрунтування позовних вимог Підприємство вказує, що спірне рішення не містить відомостей про суму податкового боргу, що підлягає стягненню; про податкові декларації, зобов`язання за якими не сплачені позивачем більш як 90 днів. Зазначає, що рішенням суду від 11.04.2019 у справі №440/4713/18, яке набрало законної сили, зобов`язано Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2018 року №332 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції на загальну суму 9963027,49 грн з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" та Договорів про організацію взаєморозрахунків №4-ДФС від 01 серпня 2017 року та №6-ДФС від 12 грудня 2017 року, однак, це рішення не виконано, що, на думку позивача, унеможливлює стягнення податкового боргу у порядку пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України (далі також - ПК України).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року, позов задоволено.
В ході розгляду справи судами встановлено, що Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" зареєстроване як юридична особа та взяте на облік як платник податків 21.07.1993 за №371.
Згідно пункту 1.1 розділу 1 Статуту Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" останнє є комунальним унітарним комерційним підприємством, заснованим на майні спільної (комунальної) власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області.
Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість (свідоцтво №23478399 про реєстрацію платника податку на додану вартість видане 03.02.2006).
Листом ГУ ДПС у Полтавській області від 25.05.2024 №16705/6/16-31-13-05-07 повідомлено Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" про те, що 20.11.2023 контролюючим органом на виконання вимог пункту 95.5 статті 95 ПК України прийнято рішення № 77/4-1631 про стягнення коштів платника податків у банках у рахунок погашення податкового боргу КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" на податковий борг, який не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати в розмірі 11903734,74 грн.
За результатами адміністративного оскарження рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 03.04.2024 № 77/4-1631 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Не погоджуючись з таким рішенням контролюючого органу, Підприємство звернулося до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив з відсутності у спірному рішенні контролюючого органу вичерпних відомостей (розміру податкового боргу, підстав його виникнення, сплив 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань та/або пені), які б давали змогу перевірити його законність і обґрунтованість, що позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування у справі й такий суттєвий недолік свідчить про недотримання відповідачем вимог, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Також судами вказано, що відповідачем не доведено, що на час прийняття спірного рішення контролюючим органом встановлено відсутність зобов`язань держави щодо повернення платнику податків (позивачу) помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань. Окрім того, відповідачем не надано доказів врахування під час прийняття рішення про стягнення коштів сум переплат Підприємства щодо грошових зобов`язань із інших податків та зборів.
З такими рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився контролюючий орган та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач наголошує, що примірна форма рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, яка затверджена наказом ДПС України від 06.12.2019 №199 та внесеними змінами наказом ДПС України від 08.02.2024 №119, не передбачає зазначення інформації про розмір податкового боргу платника податків, що підлягає стягненню та період його виникнення, що свідчить про прийняття відповідачем спірного рішення у формі, яка відповідає вимогам законодавства, та, як наслідок, помилковість висновків судів попередніх інстанцій у цій частині.
Також вказує, що неприйняття Міністерством фінансів України рішення про перерахування субвенції за своєю суттю не є помилково та/або надміру сплаченим позивачем грошовим зобов`язанням, та/або бюджетним відшкодуванням податку на додану вартість, а тому не може вважатися зобов`язанням держави, яке підлягає врахуванню відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України при розрахунку податкового боргу, визначеного позивачу спірним рішенням.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункти 1 частини четвертої статті 328 КАС України - 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Верховний Суд ухвалою від 02 червня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025 у цій справі.
Підприємство у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
Сервіси для юристів