ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2026 року
м. Київ
справа № 640/16969/20
касаційне провадження № К/990/16199/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року (головуючий суддя - Лисенко В.І.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ганечко О.М.; судді - Василенко Я.М., Кузьменко В.В.)
у справі № 640/16969/20
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування рішень,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2020 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 позивач; платник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 квітня 2020 року № 0068254204, вимоги від 23 квітня 2020 року № Ф-181 в частині нарахування суми боргу з єдиного внеску за липень 2018 року в розмірі 11466,84 грн, рішення від 23 квітня 2020 року № 0068574204 в частині нарахування суми штрафних санкцій за липень 2018 року в розмірі 2293,37 грн.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 02 грудня 2024 року адміністративний позов задовольнив.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 березня 2025 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ГУ ДПС у м. Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що в охоплений перевіркою період позивач надавав послуги з просування і розповсюдження інформації та оголошень Google, тобто фактично здійснював операції з надання маркетингових послуг, які є об`єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до підпункту «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) незалежно від того, кому вони надаються (резиденту або нерезиденту). Також звертає увагу на те, що ФОП ОСОБА_1 не нараховано та не сплачено єдиний внесок за 2015 та 2018 роки в загальному розмірі 32181,21 грн у зв`язку із заниженням суми чистого оподатковуваного доходу, що є базою для нарахування єдиного внеску.
Верховний Суд ухвалою від 29 травня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.
18 червня 2025 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами з`ясовано, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 31 січня 2015 року по 31 грудня 2019 року, за результатами якої складено акт від 13 березня 2020 року № 699/26-15-42-04-30-3065022819.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.1, 183.2, 183.4, 183.10 статті 183, підпункту «б» пункту 185.1 статті 185, пункту 186.4 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 194.1 статті 194, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України з огляду на неподання 11 жовтня 2017 року заяви про реєстрацію платником податку на додану вартість за наслідками перевищення ліміту в 1000000 грн, отриманого за надання маркетингових послуг за договором Google AdSense, місцем постачання яких є митна територія України, а також ненарахування податку на додану вартість у розмірі 1724539,00 грн за період з жовтня 2017 року по грудень 2019 року.
Крім того, контролюючий орган дійшов висновку про недотримання ФОП ОСОБА_1 правил пункту 1 частини другої статті 6, пункту 3 частини першої статті 7, частини восьмої статті 9, статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2464-VI) внаслідок ненарахування єдиного соціального внеску, зокрема, за липень 2018 року в розмірі 11466,84 грн через заниження чистого оподатковуваного доходу.
На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на вказані порушення відповідачем 23 квітня 2020 року прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0068254204, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1724539,00 грн за основним платежем та 431134,73 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; вимогу № Ф-181, згідно з якою нараховано суму боргу з єдиного внеску за липень 2018 року в розмірі 11466,84 грн; рішення № 0068574204, згідно з яким нараховано суму штрафних санкцій за липень 2018 року в розмірі 2293,37 грн.
Надаючи оцінку правовідносинам, щодо яких виник спір, Верховний Суд виходить із такого.
Сервіси для юристів