ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"05" лютого 2015 р. м. Київ К/800/19481/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області про визнання незаконними постанов та зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року,
встановив:
В січні 2014 року Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - управління ПФУ) звернулось з позовом до Відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області (далі - відділ ДВС) про визнання незаконними постанов про закінчення виконавчих проваджень від 11.12.2013 р. ВП № 40883509, ВП № 40400478, ВП № 38478435, ВП № 36806292, ВП № 37081760, ВП № 40400560, ВП № 39532430, зобов'язання відповідача витребувати виконавчі документи у голови ліквідаційної комісії ВАТ "Трест "Сєвєродонецькхімбуд" та відновити виконавчі провадження.
Позов обґрунтувало тим, що державний виконавець неправомірно закінчив виконавчі провадження, боржником за якими є ВАТ "Трест "Сєвєродонецькхімбуд", на підставі пункту 3 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки це підприємство не ліквідовано і не припинило свою підприємницьку діяльність.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі управління ПФУ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позову. Скаргу обґрунтовує доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що на виконанні у відділі ДВС знаходились виконавчі провадження ВП № 40883509, ВП № 40400478, ВП № 38478435, ВП № 36806292, ВП № 37081760, ВП № 40400560, ВП № 39532430 з примусового виконання рішень суду про стягнення з ВАТ "Трест "Сєвєродонецькхімбуд" боргу на користь управління ПФУ.
Постановами державного виконавця від 11.12.2013 р. вказані виконавчі провадження закінчено із зняттям арешту з майна боржника та скасуванням інших заходів примусового виконання на підставі пункту 3 частини першої статті 49, частини другої статті 67 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з перебуванням ВАТ "Трест "Сєвєродонецькхімбуд" в стані припинення (ліквідації).
Пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.
Згідно з частинами першою і другою статті 104 Цивільного кодексу України, частиною другою статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа припиняється в результаті реорганізації або ліквідації; юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Отже, ліквідація юридичної особи в розумінні пункту 3 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" означає не проведення процедури припинення юридичної особи, а факт відсутності її існування.
Як встановлено судами, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про перебування ВАТ "Трест "Сєвєродонецькхімбуд" у процесі припинення за рішенням засновників. Запису про державну реєстрацію припинення цього підприємства немає.
З огляду на викладене суди попередніх інстанцій помилково вважали правомірним закінчення виконавчих проваджень за пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи щодо припинення юридичної особи, як складової процедури державної реєстрації припинення юридичної особи, врегульованої статтями 34-36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не свідчить про припинення (ліквідацію) юридичної особи в установленому законом порядку.
За приписами частин другої і третьої статті 67 Закону України "Про виконавче провадження" (діє в редакції Закону України від 04.11.2010 р. № 2677-VI) в разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. У разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.
Правила цієї статті кореспондуються з пунктом 7 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" (в чинній редакції Закону України від 02.10.2012 р. № 5405-VI), який визначає окремою підставою для закінчення виконавчого провадження факт визнання боржника банкрутом.
Відповідно до частини четвертої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" (доповненою згідно із Законом України від 22.12.2011 р. № 4212-VI, враховуючи зміни, внесені Законом України від 02.10.2012 р. № 5405-VI) постанова про закінчення виконавчого провадження у разі офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виноситься державним виконавцем не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. При цьому виконавчий документ надсилається до господарського суду, який прийняв постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
За змістом статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників, а якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів - за рішенням суду в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку: якщо юридична особа припиняється за рішенням її учасників і в неї достатньо майна для задоволення вимог кредиторів, то виконавчі дії за виконавчим документом здійснюються до моменту ліквідації (державної реєстрації припинення юридичної особи) і виконавче провадження підлягає закінченню за пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження". Якщо здійснюється судова процедура банкрутства, то закінчення виконавчого провадження відбувається за пунктом 7 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" після прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Таким чином, не ґрунтується на нормах матеріального права висновок судів щодо законності постанов державного виконавця про закінчення виконавчих проваджень, на момент прийняття яких ВАТ "Трест "Сєвєродонецькхімбуд" не було визнано банкрутом і не ліквідовано.
Виходячи з положень статті 229 КАС України, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Сервіси для юристів