Постанова ВАСУ від 04.11.2015 року у справі №2а-0870/12200/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2015 року м. Київ К/800/55669/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області та публічного акціонерного товариства «Запорізький домобудівний комбінат»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 року

у справі № 2а-0870/12200/11

за позовом публічного акціонерного товариства «Запорізький домобудівний комбінат» (далі - позивач, ПАТ «Запорізький домобудівний комбінат»)

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «Запорізький домобудівний комбінат» звернулось у грудні 2011 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.07.2011 року № 0001522305/10772 та № 0001532305/10774.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 року, позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 27.07.2011 року № 0001522305/10772 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 133 128,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 33 282,00 гривні; № 0001532305/10774 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 942 917,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 235 729,25 гривень. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Також, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Посилається порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, судом апеляційної інстанції замінено первинного відповідача правонаступником у зв'язку із реорганізацією Держаної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на Держану податкову інспекцію в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт від 30.06.2011 року № 226/23-508/01240137, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), у зв'язку з чим занижено суму податкового кредиту за перевіряємий період у загальному розмірі 2 658 619,00 гривень; пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР), з урахуванням вимог ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 року № 514-V1 (далі - Закон № 514-V1), в результаті чого занижено податок на прибуток в частині несплати до бюджету авансового внеску за півріччя 2010 року, нарахованого на суму дивідендів, призначених для виплати, у сумі 133 128,00 гривень; п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, у зв'язку з чим занижено суму податку на прибуток за перевіряємий період у загальному розмірі 184 626,00 гривень.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.07.2011 року: № 0001522305/10772, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 317 754,00 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 79 438,50 гривень; № 0001532305/10774, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 2 685 619,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 671 404,75 гривні.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обіг (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Положеннями ч. 1 пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону № 334/94-ВР визначено, що крім випадків, передбачених пп. 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої п. 10.1 ст. 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

За приписами пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.