ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"04" червня 2015 р. м. Київ К/800/7698/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Логвиненка А.О.,
Мороза В.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Славутич Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Славутич Київської області до Первинної профспілкової організації Чорнобильської АЕС про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2014 року управління Пенсійного фонду України в м. Славутич Київської області звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Первинної профспілкової організації Чорнобильської АЕС про стягнення заборгованості.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2014 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Славутич Київської області було залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2014 року - без змін.
У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м. Славутич Київської області, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Первинною профспілковою організацією Чорнобильської АЕС подано заперечення на касаційну скаргу, в яких вона просить залишити касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Славутич Київської області без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, заперечення на неї, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Первинна профспілкова організація Чорнобильської АЕС є юридичною особою, що зареєстрована Виконавчим комітетом Славутицької міської ради Київської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в управлінні Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області.
Судами також встановлено, що громадяни ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є пенсіонерами та перебувають на пенсійному обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області.
Останнім на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню відповідачем за травень 2014 року в сумі 22874,98 грн.
Відповідно до положень частини 1 статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.
Крім того, відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить зазначеному Закону.
Враховуючи зазначене, стаття 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як загальна норма права до спірних правовідносин не може застосовуватися при визначенні періоду, протягом якого витрати ПФУ на виплату і доставку пенсій відшкодовуються за рахунок підприємств та організацій. Натомість застосуванню підлягають норми Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки предметом розгляду у спорах цієї категорії є не визначення права на пенсію особам, що мають спеціальний статус постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, а зобов'язання відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 1, до набуття права на пенсію за віком.
Отже, витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, у тому числі й особам, які крім цього мають статус постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, покриваються підприємствами та організаціями до набуття цими особами права на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України щодо правильного застосування підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з метою визначення кінцевого терміну відшкодування платниками витрат ПФУ на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених працівникам за списком № 1, по справах від 12.06.2012 року, 16.04.2013 року та 14.01.2014 року № № 21-107а12, 21-12а13, 21-434а13, який згідно зі статтею 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, але судами допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, що призвело до постановлення незаконного рішення, судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України,
п о с т а н о в и л а:
Сервіси для юристів