ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"04" червня 2014 р. м. Київ К-29899/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючого,
Кочана В.М.,
Юрченка В.В.,
секретар судового засідання Пилипчук Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Служби безпеки України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2009 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Служби безпеки України про визнання права на перерахунок вислуги років,
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2008 року ОСОБА_4 звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому зазначав, що до стажу його військової служби не зараховано навчання у Київському суворівському військовому училищі з 15 серпня 1990 року по 14 червня 1992 року. Вважаючи таке рішення відповідача незаконним, просив суд зарахувати у строк військової служби навчання у військовому училищі та перерахувати грошове забезпечення.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2009 року позов задоволено частково: зобов'язано зарахувати строк навчання у Київському суворівському військовому училищі у загальний строк військової служби та у строк безперервної служби; внести зміни в усі відповідні документи та провести перерахунок вислуги років, вважаючи початком військової служби день зарахування до училища - 15 серпня 1990 року.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині зобов'язання зарахувати строк навчання у Київському суворівському військовому училищі у загальний строк військової служби та у строк безперервної служби та в цій часині ухвалено нове рішення про відмову.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач просив скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 навчався у Київському суворівському військовому училищі з 15 серпня 1990 року по 14 червня 1992 року й 18 серпня 2008 року звернувся до т.в.о. голови Служби безпеки України з рапортом про зарахування навчання у військовому училищі у строк військової служби, на що отримав відмову.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що на час навчання у військовому ліцеї діяла редакція статті 24 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» яка передбачала, що початком перебування на військовій службі вважається день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, а тому позивач має право на зарахування навчання у загальний строк військової служби.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог апеляційний суд виходив з того, що навчання у військовому училищі не може бути включено і до строку безперервної служби в органах безпеки і органах внутрі-шніх справ у контексті Указу Президента України «Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу» від 24 квітня 2003 року № 370.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин справи колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» початком перебування на військовій службі вважався, зокрема, день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» від 18 червня 1999 року внесено зміни до вказаного Закону. У редакції цього Закону, яка набрала чинності 31 липня 1999 року і, з відповідними змінами, діє на цей час, стаття 24 вже не пов'язує початок перебування на військовій службі з днем прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею). Зазначена норма Закону передбачає, що початком проходження військової служби є: день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на строкову військову службу; день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом; день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній з захистом Вітчизни.
Тобто, необхідною умовою прийняття на військову службу є, зокрема, досягнення громадянином України відповідного віку, передбаченого статтею 15 цього Закону.
Видами такої служби згідно з частиною третьою статті 2 вказаного Закону є строкова військова служба; військова служба за контрактом солдатів і матросів, сержантів і старшин; військова служба за контрактом прапорщиків і мічманів; військова служба (навчання) за контрактом курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають кафедри військової підготовки (факультети військової підготовки, відділення військової підготовки, інститути військової підготовки) з програмами підготовки на посади осіб офіцерського складу; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба осіб офіцерського складу за призовом; кадрова військова служба осіб офіцерського складу, зарахованих до Збройних Сил України та інших військових формувань до запровадження військової служби за контрактом.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України, зокрема у постанові від 19 грудня 2011 року по справі № 21-358а11.
Оскільки позовні вимоги є необґрунтованими, а судові рішення по даній справі суперечать нормам матеріального права, то вони підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові.
Керуючись статтями 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а :
Сервіси для юристів