ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"04" червня 2014 р. м. Київ К/800/23404/13
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби (далі - Краснодонська ОДПІ)
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19.02.2013
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013
у справі №812/1010/13-а
за позовом Краснодонської ОДПІ
до фермерського господарства "Хлібороб" (далі - Господарство)
про накладення арешту на кошти, що знаходяться у банках.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
ВСТАНОВИВ:
У січні 2013 року Краснодонська ОДПІ звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила накласти арешт на кошти відповідача, що знаходяться у банках.
Постановою названого суду від 19.02.2013, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013, у позові відмовлено з посиланням на недоведеність податковим органом існування обставин, з якими закон пов'язує застосування цього арешту як виняткового способу забезпечення виконання податкових зобов'язань.
Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Краснодонська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій та задовольнити позов.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що причиною звернення Краснодонською ОДПІ з даним позовом стала наявність у відповідача податкового боргу з ПДВ у сумі 1190 грн. за відсутності майна для його погашення.
Відповідно до підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України податковий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться у банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
За визначенням пункту 94.1 статті 94 цього Кодексу адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
У пункті 94.2 цієї статті передбачені обставини, за наявності яких може бути застосовано адміністративний арешт майна: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.
Згідно з підпунктами 94.6.1 та 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 цього Кодексу керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.
Частиною другою пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
За змістом наведених правових норм законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: 1) арешт на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу; 2) адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (не виключно обов'язку сплатити податкове зобов'язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (в залежності від виду майна).
При цьому накладення арешту на кошти платника податків у банку обмежене сумою податкового боргу такого платника.
Відмовляючи у задоволенні позову про накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках відповідача, суди попередніх інстанцій, установивши наявність у відповідача податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 1190 грн., застосувавши вказані правові норми, зробили висновок, що арешт коштів платника податків на рахунку у банківській установі може бути застосований виключно за обставин, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, які, однак, не були встановлені в судовому процесі по відношенню до відповідача.
Висновок судів попередніх інстанцій щодо необхідності дотримання норм пункту 94.2 статті 94 названого Кодексу при накладенні адміністративного арешту на майно є правильним. Разом з тим, поза увагою суду залишились норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, які є спеціальними по відношенню до норм пункту 94.2 статті 94 та якими встановлені окремі підстави застосування арешту коштів на рахунку платника податків.
Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на такий зміст правового регулювання, встановленого підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, та зробили помилковий висновок про обмеженість підстав для накладення арешту на кошти відповідача нормами пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.
Сервіси для юристів