Постанова ВАСУ від 03.12.2015 року у справі №826/2483/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2015 р. м. Київ К/800/35965/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

при секретарі судового засідання - Вишняку О.М.

з участю представників сторін:

позивача - Борков С.П.

відповідача - Павлишин М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продтовари»

до відповідача Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві

про визнання протиправними та скасування припису і постанов, -

В С Т А Н О В И В :

25.02.2014р. до суду з позовом про скасування припису та постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Продтовари» (далі Товариство). Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що за наслідками проведеної перевірки Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (далі Інспекція) 29.01.2014р. винесено припис про заборону експлуатації нежитлових приміщень, а 11.02.2014р. - дві постанови про застосування до Товариства штрафу за порушення містобудівного законодавства. Вважаючи, що висновки Інспекції щодо наявності порушень є помилковими, позивач просив задовольнити позов.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014р., позов задоволено частково : визнано протиправними та скасовано припис Інспекції від 29.01.2014р. та постанову від 11.02.2014р. №56/14/7/26-11/1102/02/2. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями, Інспекція звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.

В своїх запереченнях позивач вважає судові рішення законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу від 19.08.2004р. Товариство є власником нежитлового приміщення №136 (літ «А») загальною площею 621,7м2, розташованого по вул. Львівська у м. Києві.

У січні 2014р. Інспекцією проведено позапланову перевірку, за результатами якої складено акт від 29.01.2014р., в якому відображено висновки про те, що Товариством самовільно, без документів, що дають право на здійснення будівельних робіт, виконано роботи з реконструкції групи нежитлових приміщень №136 (літ «А»), які експлуатуються без прийняття в експлуатацію у передбаченому законом порядку.

На цій підставі приписом від 29.01.2014р. заборонено експлуатацію приміщень.

Крім того, постановою від 11.02.2014р. №56/14/7/26-11/1102/02/2 Товариство визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз.4 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф в сумі 109620гр., а постановою від 11.02.2014р. №57/14/7/26-10/1102/02/2 Товариство - винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз.4 п.6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» з накладення штрафу в сумі 109620гр.

Спірні правовідносини внормовано положеннями Законів України «Про основи містобудування», «;Про регулювання містобудівної діяльності», «;Про архітектурну діяльність», «;Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим Постановою КМУ №553 від 23.05.2011р. (далі Порядок №553).

Частково задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зазначив, що заборона експлуатації приміщень не входить до компетенції Інспекції. Крім того, до позивача не можуть застосовуватися положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки будівельні роботи виконано у 2009р. та без порушень чинного на той час законодавства.

Водночас, суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позову в частині скасування постанови №57/14/7/26-10/1102/02/2, оскільки матеріалами справи встановлено, що Товариством здійснюється експлуатація та використання об'єкту будівництва, не прийнятого в експлуатацію.