ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"03" листопада 2015 р. м. Київ К/800/32912/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді - Загороднього А.Ф.,
суддів: Бутенка В.І., Заїки М.М.,
та секретаря - Сперкач Т.В.,
за участю:
представника відповідача - Борисова І.І.,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпідводтрубопровідбуд»
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року
у справі № 810/6655/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпідводтрубопровідбуд»
до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
ТОВ «Укрпідводтрубопровідбуд» звернулося до суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 травня 2014 року № 0001292204.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ТОВ «Укрпідводтрубопровідбуд», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі акта від 29 квітня 2014 року № 440/22-4/33272196, Ірпінською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області за порушення пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, прийнято податкові повідомлення-рішення від 22 травня 2014 року: № 0000502204, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 697688,00 грн. - за основним платежем та 174422,00 грн. - за штрафними санкціями; № 0000512204, яким позивачу визначено зобов'язання з ПДВ на суму 1 032 943,00 грн. - за основним платежем та 258 235,75 грн. - за штрафними санкціями.
Рішенням ДФС України від 17 жовтня 2014 року № 5283/6/99-99-10-01-15 скаргу ТОВ «Укрпідводтрубопровідбуд» задоволено частково: податкове повідомлення-рішення від 22 травня 2014 року № 0000512204 - скасовано повністю, а податкове повідомлення-рішення від 22 травня 2014 року № 0000502204 скасовано в частині взаємовідносин з ТОВ «Южбуд-ТД», ТОВ «Группа НЖК», ТОВ «Спец-Техно-Ресурс», ТОВ «К.А.М. Трейд Macтep».
З урахуванням зазначеного рішення, Ірпінською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 22 травня 2014 року № 0001292204, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 374 828,00 грн. - за основним платежем та 93707,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Зазначене порушення обґрунтовано неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по відносинам із ТОВ «Ес.Де.Ер», ТОВ «Виробничо-будівельне підприємство «Укргазкомплект», ТОВ «Акрос-Україна».
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що господарські операції проведені між позивачем та ТОВ «Ес.Де.Ер», ТОВ «Виробничо-будівельне підприємство «Укргазкомплект», ТОВ «Акрос-Україна» у період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року не мають реального характеру та не підтверджуються доказами наявними в матеріалах справи.
Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що такі висновки судів як першої, так і апеляційної інстанцій, є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі, з огляду на наступне.
Згідно з положеннями підпунктів 139.1.1 та 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Сервіси для юристів