ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"03" листопада 2015 р. м. Київ К/800/18726/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року, -
в с т а н о в и л а :
У липні 2011 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області (далі - УДАІ) в якому просив зобов'язати відповідача вчинити дії щодо перереєстрації на нього легкового автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT 1.6 шасі № НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1 (далі - спірний автомобіль) без сплати мита та інших податків і зборів, передбачених законодавством України при імпорті автомобілів.
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що відмова УДАІ у реєстрації на нього спірного автомобіля суперечить вимогам закону, зокрема, пункту 37 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 року № 999 (далі - Порядок № 999 від 1997 року).
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року позов задоволено повністю.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про задоволення скарги з таких підстав.
Задовольняючи позов суди виходили з того, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати саме положення Порядку № 999 від 1997 року, який діяв на момент реєстрації та передачі інваліду спірного автомобіля у якості гуманітарної допомоги, а не Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999 (далі - Порядок № 999 від 2006 року), який був чинний на час смерті інваліда, на ім'я якого було зареєстровано цей автомобіль.
Проте, до такого висновку суди дійшли в порушення норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
У відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судами встановлено, що 17 червня 2006 року спірний автомобіль було зареєстровано у якості гуманітарної допомоги на ім'я інваліда Великої Вітчизняної Війни 2-ї групи ОСОБА_5, який є дідом позивача.
ІНФОРМАЦІЯ_1 вищевказаний інвалід помер.
22 червня 2011 року позивач звернувся до УДАІ з заявою про перереєстрацію на нього спірного автомобіля, проте відповідач у її задоволенні відмовив пославшись на відсутність у заявника такого права, з огляду на приписи Порядку № 999 від 2006 року.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, відповідно до пункту 2 якого дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У справі, що розглядається, такою подією (фактом) є смерть інваліда ОСОБА_5
Порядок № 999 від 1997 року був затверджений у зв'язку з прийняттям Законів України від 22 грудня 1995 року № 488/95-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з метою впорядкування забезпечення автомобілями різних категорій інвалідів та спрямований на захист інтересів інвалідів.
Згідно з пунктом 37 Порядку № 999 від 1997 року в редакції, чинній на час надання спірного автомобіля, після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений безплатно або на пільгових умовах, залишається його сім'ї та знімається з обліку в органах соціального захисту населення.
Відповідно до статті 5 Цивільного Кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
Сервіси для юристів