ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"03" вересня 2015 р. м. Київ К/800/15090/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.
при секретарі судового засідання Вишняку О.М.
з участю представника позивача - Радіонов В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна»
до відповідача Київської міжрегіональної митниці Міндоходів
про визнання протиправним та скасування рішення, -
В С Т А Н О В И В :
9.12.2013р. до суду з позовом про скасування рішення Київської міжрегіональної митниці (далі Митниця) звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» (далі Товариство). Свої вимоги позивач мотивував тим, що він надав Митниці документи, необхідні для митного оформлення товарів, що надійшли до України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Митницею було витребувано додаткові документи, відмовлено у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про встановлення митної вартості товару із застосуванням резервного методу. Вважаючи дії Митниці такими, що не відповідають чинному законодавству, позивач просив скасувати рішення відповідача.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2013р., позов задоволено.
Не погодившись з судовими рішеннями, Митниця звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. Свої вимоги скаржник обґрунтував помилковістю висновків судів попередніх інстанцій.
У своїх запереченнях позивач вважає судові рішення законними та обґрунтованими.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що позивачем для оформлення товару, поставленого в Україну на підставі зовнішньоекономічного контракту, надано митному органу декларацію митної вартості від 18.06.2012р.
Посадовою особою відповідача від декларанта було витребувано додаткові документи для підтвердження заявленої вартості товару, а саме : прейскуранти виробника товару; виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; експертний висновок та інші документи за бажанням декларанта.
Товариство витребувані митним органом документи не надало в зв'язку з чим Митницею 19.06.2013р., по закінченню процедури консультацій, прийнято рішення про коригування митної вартості товару і визначено вартість за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях.
Отримавши рішення про коригування митної вартості товару, Товариство не направило митному органу вимогу про надання письмової інформації про митну вартість товару на якій ґрунтується рішення від 19.06.2013р., як це передбачено частиною 4 статті 64 Митного Кодексу України, та скористалося своїм правом на випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання
У серпні 2013р. позивач звернувся до митного органу із заявою про перегляд рішення щодо визначення митної вартості товару за резервним методом, надавши Митниці додаткові документи.
Листом від 26.09.2013р. Митниця проінформувала Товариство про відсутність підстав для перегляду рішення від 19.06.2013р.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Митним Кодексом України, що набув чинності з 1.06.2012р.
Статтею 53 МК України обумовлено, що у разі якщо документи, надані декларантом для підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Додаткові документи, які було витребувано Митницею, входять до переліку, визначеного частиною 3 статті 53 МК України, проте позивачем в повному обсязі вимоги відповідача щодо надання додаткових документів виконано не було.
Відповідно до статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Сервіси для юристів