ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 серпня 2015 року м. Київ справа № 800/253/15
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівГоляшкіна О. В., Донця О. Є., Калашнікової О. В., Конюшка К. В.,секретаря судового засідання Кальненко О. І.,
за участю: позивача - ОСОБА_6,
представника відповідача - Долгова Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративний позов ОСОБА_6 до Верховної Ради України про визнання дій та бездіяльності неправомірними, стягнення суми,
встановив:
31 січня 2015 року ОСОБА_6 звернувся в Миколаївський окружний адміністративний суд з позовом до Господарського суду Миколаївської області, Державної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України, треті особи: Рада суддів України, Верховна Рада України, Президент України про визнання неправомірними дій та бездіяльності, стягнення суми.
11 лютого 2015 року позивач подав заяву, відповідно до якої просив залучити в якості відповідача у справі Верховну Раду України, заявивши до неї позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року в якості відповідача у справі залучена Верховна Рада України.
Ухвалами Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року роз'єднані поєднані в одне провадження позовні вимоги ОСОБА_6 у два самостійних провадження: справу за позовом ОСОБА_6 до Господарського суду Миколаївської області, Державної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України про визнання неправомірною бездіяльності, стягнення суми та справу за позовом ОСОБА_6 до Верховної Ради України про визнання неправомірною бездіяльності; справу за позовом ОСОБА_6 до Верховної Ради України про визнання неправомірною бездіяльності для подальшого розгляду передано до Вищого адміністративного суду України, як до суду першої інстанції.
В позовній заяві ОСОБА_6 зазначив, що працює суддею з 1988 року, з 1992 року - суддею Господарського суду Миколаївської області. З 21 квітня 2004 року в зв'язку з наявністю стажу роботи судді 20 років йому виплачувалось щомісячне довічне утримання.
З 2012 року виплата щомісячного довічного утримання припинена. Частина невиплаченої йому у 2012 - 2014 роках сума щомісячного довічного утримання складає 500 198 грн. 60 коп.
Кошти, які підлягають сплаті йому як щомісячне довічне утримання в 2015 році, також не включені Верховною Радою України до Закону України «Про Державний бюджет на 2015 рік».
Просив визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України щодо невключення до видатків Державного бюджету України (2012-2015 роки) сум щомісячного довічного грошового утримання судді під час ухвалення Законів України про Державний бюджет 2012, 2013, 2014, 2015 років.
Заявою, поданою 24 липня 2015 року, позивач уточнив позовні вимоги. Просив також стягнути з відповідача на свою користь 500 198 грн. 60 коп.
Письмових заперечень від Верховної Ради України не надійшло.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав. Також просив визнати неправомірними дії та бездіяльність відповідача щодо невключення до видатків Державного бюджету України (2012-2015 роки) сум щомісячного довічного грошового утримання судді під час ухвалення Законів України про Державний бюджет 2012, 2013, 2014, 2015 років; стягнути з Верховної Ради України шкоду в сумі 500 198 грн. 60 коп. в розмірі несплаченої йому у 2012-2014 роках суми коштів щомісячного довічного утримання і в розмірі 1 грн. 00 коп. - шкоду за 2015 рік.
Пояснив, що в результаті не включення Верховною Радою України до видатків Державного бюджету України в 2012 - 2015 роках коштів на виплату суддям Господарського суду Миколаївської області йому (позивачу) не сплачено 500 198 грн. 60 коп. - сум щомісячного довічного грошового утримання судді.
Представник Верховної Ради України в судовому засіданні позов не визнав.
Зазначив, що в процесі прийняття законів Верховна Рада України виконує свою законотворчу функцію і не вчиняє відносно позивача яких-небудь владних управлінських дій.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 3 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Сервіси для юристів