Постанова ВАСУ від 03.06.2016 року у справі №800/211/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2016 року м. Київ справа № 800/211/16

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді: Олексієнка М.М.,

суддів: Заїки М.М., Загороднього А.Ф., Рецебуринського Ю.Й., Штульман І.В.,

за участю секретаря судового засідання Крапивки Л.А., позивача ОСОБА_1 представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника відповідача Сікліцького Б.В., третьої особи - Кот О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до політичної ПАРТІЇ «БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА «СОЛІДАРНІСТЬ» про визнання протиправним та скасування рішення з'їзду в частині дострокового припинення повноважень народного депутата України,

в с т а н о в и в :

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом, в якому просив з урахуванням уточнених позовних вимог визнати протиправним та скасувати рішення ХІІ позачергового з'їзду ПАРТІЇ «БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА «СОЛІДАРНІСТЬ» від 25 березня 2016 року в частині дострокового припинення його повноважень як народного депутата України.

В обґрунтування позову зазначив, що рішення, яке є предметом оскарження, прийнято за відсутністю відповідних на те підстав та всупереч нормам діючого законодавства.

Зокрема, Закон України «Про статус народного депутата України» не містить такої підстави для дострокового припинення повноважень народного депутат України як вихід народного депутата з фракції тієї партії, від якої він був обраний, хоча за правилами, викладеними у частині шостій статті 81 Конституції України, саме на підставі закону повинно прийматися рішення вищого керівного органу відповідної політичної партії (виборчого блоку партії).

Окрім того, він ніколи не був членом ПАРТІЇ «БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА «СОЛІДАРНІСТЬ», тому статутні органи цієї партії не можуть приймати рішення відносно нього, в тому числі й щодо дострокового припинення повноважень як народного депутата України.

Позивачем ставиться під сумнів легітимність проведення ХІІ позачергового з'їзду партії, адже порядок призначення позачергового з'їзду, обрання делегатів, проведення з'їзду, прийняття рішення не були предметом правового аналізу жодним державним органом, в тому числі й Центральною виборчою комісією.

Заява про вихід із складу депутатської фракції ПАРТІЇ «БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА «СОЛІДАРНІСТЬ» подана не на пленарному засіданні Верховної Ради України на ім'я головуючого, як це передбачено Регламентом Верховної Ради України, а передано до Секретаріату Голови Верховної Ради України. Не дивлячись на зазначене порушення, Головою Верховної Ради на пленарному засіданні повідомлено про вихід народного депутата України ОСОБА_1 із складу депутатської фракції ПАРТІЇ «БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА «СОЛІДАРНІСТЬ».

В судовому засіданні представники позивача вимоги, викладені в позовній заяві, підтримали. При цьому, акцентувалась увага саме на грубому порушенні норм Регламенту Верховної Ради України, допущені Головою Верховної Ради України, яке виразилося у повідомленні про вихід народного депутата України ОСОБА_1 із складу фракції ПАРТІЇ «БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА «СОЛІДАРНІСТЬ» на пленарному засіданні 15 березня 2016 року без участі народного депутата та за відсутності заяви поданої на ім'я головуючого на пленарному засіданні.

Представник відповідача проти позову заперечив і зазначив, що політичною ПАРТІЄЮ «БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА «СОЛІДАРНІСТЬ» не допущено жодних порушень при прийнятті рішення на ХІІ позачерговому з'їзді ПАРТІЇ «БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА «СОЛІДАРНІСТЬ» від 25 березня 2016 року про дострокове припинення повноважень народного депутата України ОСОБА_1 Зокрема, рішення, яке є предметом оскарження, приймалося у відповідності до частини шостої статті 81 Конституції України як норми прямої дії, Статут Партії.

Дострокове припинення повноважень позивача як народного депутата не пов'язано з невиконанням ним вимог статуту, а у зв'язку з виходом зі складу фракції ПАРТІЇ «БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА «СОЛІДАРНІСТЬ».

Про вихід із фракції повідомлено Головним організаційним управлінням Апарату Верховної Ради України. Рішення, дії чи бездіяльність Голови Верховної Ради України позивачем у визначеному законом порядку не оскаржено.

Вислухавши доводи осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з урахуванням наступного.

Підстави дострокового припинення повноважень народного депутата України наведені у статті 81 Конституції України. Однією з таких підстав, відповідно до пункту 6 частини другої цієї норми, повноваження народного депутата України припиняються достроково у разі невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції.

У частині п'ятій цієї статті визначено порядок припинення повноважень народного депутата у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої, за правилами якої у разі невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції його повноваження припиняються достроково на підставі закону за рішенням вищого керівного органу відповідної політичної партії (виборчого блоку політичних партій) з дня прийняття такого рішення.

При офіційному тлумаченні пункту 6 частини другої, частини шостої вищезгаданої норми Основного Закону України, Конституційний Суд України у Рішенні від 25 червня 2008 року (справа N 1-6/2008) вказав на таке: враховуючи мету та завдання утворення депутатських фракцій у парламенті, їх роль у реалізації програмних цілей політичної партії (виборчого блоку політичних партій), за які голосували виборці, "невходження" народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) треба розуміти як його відмову увійти до складу депутатської фракції, яка формується з народних депутатів України, обраних від політичної партії (виборчого блоку політичних партій). Термін "вихід" народного депутата України зі складу депутатської фракції політичної партії (виборчого блоку політичних партій) треба розуміти як припинення народним депутатом України свого перебування у складі зареєстрованої депутатської фракції політичної партії (виборчого блоку політичних партій), за списком якої він обраний народним депутатом України. Порядок невходження, виходу народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), із складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) повинен визначатися законом (частина шоста статті 81 Конституції України).

Виходячи із наведених положень, Конституційний Суд України акцентує увагу на необхідності визначення законом порядку невходження чи виходу народного депутата України із складу депутатської фракції політичної партії (виборчого блоку політичних партій).

Проте, Конституційний Суд України в абзаці другому підпункту 6.1. пункту 6 вищезгаданого Рішення вказав на те, що за правовою позицією, висловленою у Рішенні від 19 квітня 2001 року N 4-рп/2001 (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання), норми Конституції України, які є нормами прямої дії (частина третя статті 8), застосовуються безпосередньо незалежно від того, чи прийнято на їх розвиток відповідні закони або інші нормативно-правові акти (абзац другий пункту 2 мотивувальної частини). До законодавчого врегулювання вимог пункту 6 частини другої, частини шостої статті 81 Конституції України, згідно з якими вищий керівний орган політичної партії (виборчого блоку політичних партій) приймає рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України, питання дострокового припинення повноважень народного депутата України повинні вирішуватися виходячи з положень частини третьої статті 8 Конституції України (пряма дія конституційних норм) та відповідних положень чинного законодавства. Обов'язковими елементами для припинення повноважень народного депутата України є наявність хоча б однієї підстави, передбаченої частиною шостою статті 81 Конституції України, та рішення вищого керівного органу цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій).

Як свідчать зібрані у справі докази, зокрема постанова Центральної виборчої комісії від 19 листопада 2014 року № 2172 (а.с. 15), ОСОБА_1 зареєстрований народним депутатом України, обраним на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі від ПАРТІЇ «БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА» під номером 54.

Рішенням № 9-ПД ХІІ позачергового з'їзду ПАРТІЇ «БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА «СОЛІДАРНІСТЬ» від 25 березня 2016 року достроково припинено повноваження народного депутата України ОСОБА_1 у зв'язку з його виходом із складу депутатської фракції ПАРТІЇ «БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА» (а.с. 26-27).

Підставою до прийняття такого рішення стала заява ОСОБА_1, зареєстрована 10 лютого 2016 року № 369 (а.с.27), повідомлення Головного організаційного управління Апарату Верховної Ради України від 25 травня 2016 року № 06/11-44 (126417).

З урахуванням зазначених обставин та норм права, доводи, викладені в позовній заяві про наявність правових підстав до визнання протиправним та скасування рішення з'їзду, який є предметом оскарження - безпідставні, оскільки в даному випадку наявність спеціального закону не обов'язкова, так як питання дострокового припинення повноважень народного депутата України повинні вирішуватися виходячи з вимог частини третьої статті 8 Конституції України (пряма дія конституційних норм) та відповідних положень чинного законодавства.